Розділ 1 (5)

-Дурне дівчисько ,якби ж ти послухала мене то б нічого не було.-Батько чазві часу споглядав на дівчину чи не прокинулась вона .

Сидівши в своєму шкіряному кріслі читав газету .

Тим часом сніданок в сім'ї Харперів 

- Сьогодні чудова погода чи не так ? - мовила  Лоренс до пані Фатіми .

- звичайно в саду саме те щоби прогулятись .

- нехай Грек з Лоренс прогуляються .-сказала пані Інна ,мати Лоренс попиваючи чай .

- звичайно ,- усміхнувшись до них сказала пані Фатіма .

- Добрий ранок ,що я пропустив ,- сідаючи за стіл мовив Герк ,не підозрюючи того, що тільки ,що обговорювалось 

Який же я голодний ,як вовк . Як все ж гарно й апетитно виглядає .
Лоренс мала світлі кучері ,які явно їй зранку накрутили , я непогано в цьому розбираюсь моїй сестрі такі ж самі роблять .

Була худорлява носила світлі сукні ,які були хоч і витончені та не ідеальні . Світлі очі ,які були до всього неприязні .
Коли ж та Лоренс піде звідси ,незнаю чому мати її вибрала  за невістку та й взагалі ми людей неособо любимо .
Ще й до того ця пані Інна ,думає вона ввійшла в цей будинок і буде тут  господинею .Ще чого 

- Ми якраз говорила за тебе ,- усміхнувшись сказала пані Інна .

-Так ,йди прогуляйся з Лоренс - наполягаючи сказала пані Фатіма.

Чорт ...та за що? .Я так і знав ,що не потрібно було спускатись

-Мам ти ж знаєш ,що там вітер ,- підморгнув , мовив той ,надіючись що зійде .

- що ти вигадуєш ,немає там ніякого вітру ,-проігнорувавши , злісно мовила вона .

Непрокатило  ,чорт ...думай в тебе секунда аби придумати  щось вагоме .

Підслухавши розмову ввійшов до зали Ґеральдо ,батько Герка .

- Герк зайди до мене в кабінет ,- сказавши пішов назад.

Ґеральдо був високий з боріткою ,чоловік статний ,найбагатший у місті ,їхня сім'я була важливою шишкою в справах країни й міста .
Ось це,  це і є моє спасіння 
Радісно глянувши той погодився .

- Мам ,міс Лоренс ,пані Інна мушу покинути цю чудову компанію ,- на цій ноті закінчивши він леть не біг з тої зали в кабінет до батька .

Вух хоть щось добре ,старий завжди виручає 

- кликали ?- відкривши двері ,зайшов Герк .

- ну нарешті чого так довго .- закриваючи газету батько глянув на Герка .

- То що ви хотіли? - піднявши брову він подивився на батька 

-  то от ,як ти дякуєш батькові за своє спасіння ?

Як завжди ,ну що ж шоу починається 

- О мій вельможний містер Ґеральдо ,дякую вам за моє спасіння ,від цієї злостивої дівчини міс Лоренс ,- вклонившись тому 

-Хахх  перестань ,- стукнувши того по плечу в жарт  

Ага значить довольний

- нашу сім'ю запрошено на бал до сім'ї Тойчерів

- о ні ,ні і ще раз ні сам знаєш в них є доньки які незаміжні, тому й шукають женешка  ,- з усмішки ,перейшов на серйозне обличчя .

- Та перестань ,ну потанцюєш з якоюсь дамою, хіба тебе зря вчили танцювати ,ти й так ніколи не танцюєш так хоть приділи їм увагу .

- Я вип'ю їхню кров ,,- злісно говорив я

- Ти думаєш їхоть ,тебе там ж спіймають ,- розсміявся старий .

- хех добре ,я тебе зрозумів .

- от і чудово ,я знав що ви мене зрозумієте .- плеснувши в Лондоні мовив Герк

- Ні ти мене не зрозумів 

Піднявши брову він дивився на батька який не закінчив розмову 

- Побудеш там пів години ну дві ,і поїдеш додому та й по всьому .

- Батьку ти ж знаєш, що тільки но я приходжу на такі банкети зразу ж до мене починають липнути мамочки зі своїми красунями .Вони всі бачать в мені зятя для своїх доньок .

- Чого ти заладив тобі що важко ?

Прокинулась я в кабінеті свого батька .

Підвелась і як не дивно нікого не було ,прислухавшись ,непочувши ніякх кроків ,я хотіла відкрити двері 
Та вони були зачинені .

Все зрозуміло ,це для того аби я не втекла очередний раз .Що ж він не подумав ,що я вмію обходити його системи .
Витягнувши з волосся шпильку  я почала крутити  в дверному пройомі 
Мене навчила бабця ,бабця Зельґа ,я думала мені не знадобиться , та як на власному досвіді  говорю ,що все потрібно.
Нарешті ,я подумала ,що все ж не відкрию .
Піднявши поділ своєї довгої сукні вона зняла каблуки й побігла в напрямку конюшні .
Невдовзі я осідлала ,Фрідріха четвертого й рушила 
-на ,- ногою вдаривши я дала знак ,що рушаймо .
Ти казав не попадатись тобі на очі до кінця дня ,що ж це я вмію робити .
- тебе нагодували ,мій солоденький ?я куплю тобі соковиті яблука й моркву ,все ,що ти захочеш .
Проскакавши  повз красивий краєвид вони швидко опинились в місті
Ммм чим ж так солодко пахне .?
Обернувшись навкруги ,вона побачила ,пекарню
- Солоденький , я тебе залишу тут ,- прив'язуючи повідок, погладила вона Фрідріха четверго.
Зайшовши до пекарні ,в мої нюхові рецептори були ніби в раю .
глянувши на цю випічку я вибрала переможця .
- Дайте мені синнабон ,- витягуючи з гаманця монети сказала дівчина 
- я заплачу ,- спокійно мовив містер Едмон 
Це був друг Дафни ,кращий друг .
Обернувшись на того хто це сказав ,- Едмон,коли ти встиг ,- підбігши вона його обняла .
- Хотів зробити сюрприз - засміявся він .
- То як справи в місті ? - відкриваючи двері він пропустив даму .
- сім'я Тойчерів робить бал певне хочуть для своїх доньок знайти гідних чоловіків .Ти прийдеш ? 
- Ні ,я тут на декілька днів ,по справах 
- ех ...шкода ,- пройшовши вперед вона попрямувала прямо по вулиці .
- Дафна!!! - невстигши відреагувати ,як на неї попала брудна вода ,яку вилила жінка .
- вибачте .....вибачте мене ,- благально просила жінка .
Чому саме зараз ,бісить таке та ні сьогодні нещасливий день
Дафна махнула рукою ,ніби й нічого не сталося й усміхнулась жінці .
- Дафна ти вся в бруді ,йдем ,- взяв її за руку й потягнув її за собою 
-Куди ми ?
Що він задумав ? 
- Скоро побачиш ,-,, які ж в неї ніжні та тендітні руки ,, 
Невдовзі чоловік зупинився біля будинку й відчинив двері й пропустив даму .
- Ти будинок купив ? Чому не розказував ? - розглядаючи в середині його 
Просторі кімнати ,великі вікна які дозволяли світлу просочились в кімнату ,темі штори які були стягнуті й зав'язані .
- Та якось не було нагоди ,так ось я зараз ,секунду ,-він швидко попрямував в якусь з кімнат 
Тут так красиво ,вишукані стелі ,швидко глянувши на світлу ,яка була в стилі барокко, диванчик такий зручний,відмовившись позручніше ,поставила руку на бильце цього величкого диванчика та й килим який був серед кімнати надавав якогось затишку .
-знайшов ! - вигукнув Едмон .
- Що там ? - підвівшись Дафна попрямувала до нього .
- тримай ,- простягнув їй складений одяг .
" Якби ж ти знала Дафна , я для тебе цей одяг купив , ти не раз брала в мене одяг для образа Денні але ж він висів на тобі ,це виглядало так ,що ти худорлявий чоловік ,та цей одяг який я замовив буде підкреслювати твої сильно та й в той час ніжні руки , штани нарешті не будуть висіти " подумки подумав 
- Ти хочеш щоби я була знову Денні ? - здивовано дивилась на нього .
- ну можна й так сказати ,для дами неприпустимо носити брудний одяг , я ж бо чоловік у мене є тільки чоловіча одежа 
-Іди вже приміряй ,- підштовхуючи її до вбиральні .
Зайшовши я зачинила двері ,зняла цю брудну сукню й глянула у дзеркало ,на обох руках де стиснув мої плечі батько, були синяки ,це він їх зробив .
Надягнувши сорочку ,вона застибнула ,як на диво вона не була така вже й велика ,підвернувши рукава до ліктів ,вдягнула желет ,аби не так було видно мої груди .
Вдягнула штани й підперезалась ременем ,ще раз глянула у дзеркало .Тепер я таки точно виглядаю ,як Денні .
Вийшовши на вшпиньках ,босою до Едмонда. 
- ну як, як ,я виглядаю ,- вона покрутилась 
- ти тепер Денні , ти дещо забула ходи сюди ,- показуючи на ,м'який,диван аби вона сіла .
- що я забула ,- присівши запитала вона .
Він ж став на одне коліно й висунув чоботи.
- ці чоботи я замовив спеціально для твого образу ,- взуваючи її  промовляв він 
Він ніжно просовував в чобіт її маленьку ніжку ,а тоді зав'язав ці неслухняні шнурки .
- Це так мило ,- невтрималась вона та обійняла його .
Підвівшись першим ,він подав їй руку аби та стала .
дівчина підвелась й покрутилась навколо нього , тоді пострибала ,як мала дитина.
-Знаєш сьогодні не такий вже й поганий день ,- радісно говорила Дафна 
- Згоден ,- усміхнувшись він дивився їй ввічі .
- ти ще дещо забула ,- взявши в руки кашкет 
- Ну що на цей раз ,що я знов забула ?- обернувшись глянула на нього .
він зібрав її волосся й надів кашкет ,- все ти тепер готова ,Денні ,Денні ,-розміявся .
-Ей ти чого смієшся ,я виглядаю як ти ,ну правда нижчого росту але ж ,як чоловік .
- чоловік 
-Ти красива в любому одязі ,я тебе впізнаю навіть під маскою .
- та невже ?- скептично подивилась на нього .
- Котра година там ? - глянувши на годинник який висів на стіні.
- Та тільки п'ята година .- обернувшись сказав Едмон 
- Мені треба йти ,треба до бабці заїхати 
- Навіть на чай не залишишся .,- все ж так ніжно говорив він. 
-Навіть на чай .
Відчиняючи двері вона щераз подякувала йому 
- Бувай Едмон ,- помахала рукою 
-бувай .- він все дивився на неї .
- все ж яка вона красива .-на цих словах він зачинив двері .