Розділ 1 (2)

Пані Брітней не поспішаючи йшла вздовж довгого  коридору ,який вів її до кімнати Дафни .

Поки пані Брітней піднімалась сходами , Дафна швидко вилізла з штор та піднявши поділ довгої смарагдової (зеленої)сукні побігла у сторону конюшні, яка знаходилась неподалік будинку. 

Дафна обожнювала конів навчилась кататись ще у 6 років - це були її порадники , які єдині знали правду про неї та її відчуття й сум , й радість- вони єдині знали все. 

Заходячи до конюшні вона почула ігогоканя свого коня, ніби він почув її запах з далека й привітався з нею .

-Фрідріх четвертий , як ти знав ,що я прийду .-Підійшла ближще до свого коня , якого їй подарували ще у п'ять років .Коли була малою  заплітала косички й хотіла пофарбувати йому гриву та їй не дозволили цього зробити .

-Що ж , нас чекає довга прогулянка , аж до самісінького ранку , тому нам потрібно поспішити,- давши йому небагато яблук ,- ти поки тут побуть , поїш спілі яблука ,а я переодягнусь.- говорила вона розчесуючи темну гриву .

Зайшовши до кімнати з приладдям для їзди , вона поспіхом віднайшла свій одяг, який часто залишала аби швидкой , непомітно  покидати маєток верхи .
Вдягнула вона темні вузькі штани , які підкреслювали її фігуру , зверху біла сорочка , на яку вона надягнула синій жакет , а на руки , як і всім дамам було належне перчатки .

Нарешті вдягнувшись , вона осідлала свого коня та також швидко покинула маєток .

У цей час пані Брітней доходила до кімнати Дафни , як вихована , порядна людина , про неї ж так не скажеш , вона постукала в двері.

-Дафна ти тут ? 

-Агов .....Дафна  ? - Почекавши декілька хвилин її терпіння луснуло , вона все-таки зайшла у простору  кімнату з балконом , її погляд був скований до ліжка , у якому явно хтось був .

-Люба Дафна ти спиш ?- підійшовши ближче, похитавши ковдру, вона побачила ,що під ковдрою напхані подушки , які створювали ілюзію , що хтось таки є тут . Дафна часто придумувала щось такого й пані Брітней завжди попадалась .

-Дафна!!! - жінка знервовано закричала явно злившись на такий вчинок.

Розлючена покинула кімнату ,попрямувавши у залу, в якій вечеряли. По дорозі вона себе заспокоювала , розумівши, що чоловік розлютиться ще більше.  Їй набридли ці вихідки Дафни й не покривала вона ніколи Дафну , ніби то не долюблюючи її .

-Коханий ,- підійшовши ближче до Розбальта прикривши декольте , нахилившись  до його вуха  прошепотіла ,-вона втекла ... Дафна втекла.

Пані Брітней  завжди була на стороні чоловіка, незважаючи на те , що Дафна  дитина її вона завжди їй дорікала .

-Що!- Почувши- це він , як завжди насупив брови  й усмішка перетворилась у злісну гримасу .

-Щось трапилось з міс Дафною ?-схвильовано промовив містер Вален , побачивши лице містера Розбальта . Подумавши про розірвання їхнього контракту він потягнувся за вином .

-Хахх та. ...нічого такого,-взявши себе в руки відповів Розбальт.

-Що ж , а міс Дафна де ?-запитав Вален , поставивши на стіл спорожнілий бокал .

-Вона....вона ,- нічого не придумавши почала пані Брітней.

-Вона спить ,-Відповів батько .

У розмову втрутилась тітка Феліс ,
дуже балакуча жінка , котра суне всюди свого носа , завжди знає ,що сказати . 

-Ви ще не пробували шоколадний пудинг ,Брітней так старалась над ним .- Щось показавши пальцями слугам ,які  миттєво вклонились й помахали головами в знак того , що зрозуміли.

Невдовзі усім гостям подали на керамічних  блюдечках  кусочки пудингу ,политим шоколадом .
Цього вечора прибув Герк , спадкоємиць сім'ї Харперів.
Ця сім'я є найбагадша з усіх , завжди в них щось таємне ,таке темне й небезпечне .Багато хто хотів видати своїх доньок за молодого містера Герка .Але в цю сім'ю тяжко попасти, адже вони дуже все скривають від чужих поглядів.
 

Вийшовши з пітьми 

порталу він все ще виглядав таким ж красивим з світлою шкірою ,темним волоссям й темними очима , в яких можна загубитись , високий ,був вміру мускулистий та вбіска сексуальний , що не скажеш про інших чоловіків, а прибув він з одного з порталів, який з'єднує Демонесу з Грюнденвальдом 

Грюндинвальд місто в якому живуть люди .Хоча з давніх давен в місто давно поселились й вампіри, прості жителі й не підозрюючи того ,що під їхнім носом твориться .

Демонеса світ вампірів і тільки вампірів ,туди може попасти вампір але не людина .

Під порталом чекав на герцога вірний слуга, який тримав за мотузку двох коней .

-Мої вітання герцог ,-вклонився 

-Як і ви просили , я порослідкував , що би нікого не вбили . - простягнувши повідок герцогу.

-Нам треба поспішити,-осідлавши коня промовив Герк.

 Дивлячись вперед обдумував щось в своїй голові .
По моїм  підрахункам сьогодні має бути ще одне вбивство .

-Не допоможеш мені ..-хрипким голосом промовила бабця у якої розсипались явно навмисне яблука .
Ще цього не хватало чому вона така незграбна . Дівчина злізши з коня хотіла щось промовити але щось її зупинило .

Щось тут не те ? В такий темний час ...бабці не ходять. Це певне пастка .

Вона ж явно це навмисно .Добре я і так не спішу. Подивимось що далі буде .

-О так ,-нагнувшись Дафна похапцем  збирала з дороги за пелючені яблука .

-Ти так пізно гуляєш ,-промовила стара дивлячись, як Дафна збирає її яблука. Чомусь стара усміхнулась . 
Щось явно має статись , я це відчуваю... 

-Антоній он там хтось ...пішли ,-тихо промовив  герцог
Що він став, як вкопаний нам потрібно зловити вбивцю .І нарешті покінчити з цим.

-Думаєш це во... 

-Та пішли ,-перебив слугу, який явно не поспішав.
Що з ним сьогодні ? Зазвичай він зібраний та чіткий .
пригнувшись до землі вона почула, як хтось до них наближається . Мені не можна впійманою бути ,певне мама когось підіслала за мною слідкувати .
Тихими кроками на коні вони наближались до старої з дівчиною .