Розділ 1 (2)

Пані Брітней не поспішаючи йшла вздовж довгого  коридору ,який вів її до кімнати Дафни .

Поки пані Брітней піднімалась сходами ,Дафна швидко вилізла з штор та піднявши поділ довгої смарагдової (зеленої)сукні побігла у сторону конюшні ,яка знаходилась неподалік будинку. 

Дафна обожнювала конів навчилась кататись ще з 6 років це були її порадники ,які єдині знали правду про неї та її відчуття й сум ,й радість- вони єдині знали все .

Заходячи до конюшні вона почула ігогоканя свого коня, ніби він почув її запах з далека й привітався з нею .

-Фрідріх четвертий , як ти знав ,що я прийду .-Підійшла ближще до свого коня, якого їй подарували ще у п'ять років .Коли була малою  заплітала косички й хотіла пофарбувати йому гриву та їй не дозволили цього зробити .

-Що ж, нас чекає довга прогулянка ,аж до самісінького ранку, тому нам потрібно поспішити,- давши йому небагато яблук ,- ти поки тут побуть ,поїш спілі яблука ,а я переодягнусь.- говорила вона розчесуючи темну гриву .

Зайшовши до кімнати з приладдям для їзди вона поспіхом віднайшла свій одяг, який часто залишала аби швидкой непомітно  покидати маєток верхи .
Вдягнула вона темні вузькі штани ,які підкреслювали її фігуру ,зверху біла сорочка, на яку вона надягнула синій жакет ,а на руки, як і всім дамам було належне перчатки .

Нарешті вдягнувшись вона осідлала свого коня та також швидко покинула маєток .

У цей час пані Брітней доходила до кімнати Дафни ,як вихована ,порядна людина ,про неї ж так не скажеш , вона постукала в двері.

-Дафна ти тут ? 

-Агов .....Дафна  ?-Почекавши декілька хвилин її терпіння луснуло , вона все-таки зайшла у простору  кімнату з балконом,  її погляд був скований до ліжка у якому явно хтось був .

-Люба Дафна ти спиш ?- підійшовши ближче похитавши ковдру вона побачила  ,під ковдрою напхані подушки ,які створювали ілюзію ,що хтось таки є тут . Дафна часто придумувала щось такого й пані Брітней завжди попадалась .

-Дафна!!! -жінка знервовано закричала явно злившись на такий вчинок.

Розлючена покинула кімнату попрямувавши у залу в якій вечеряли. По дорозі вона себе заспокоювала розумівши, що чоловік розлютиться ще більше.  Їй набридли ці вихідки Дафни й не покривала вона ніколи Дафну, ніби то не долюблюючи її .

-Коханий ,-підійшовши ближче до Розбальта прикривши декольте , нахилившись  до його вуха  прошепотіла ,-вона втекла ... Дафна втекла.

Пані Брітней  завжди була на стороні чоловіка ,незважаючи на те ,що Дафна  дитина її вона завжди їй дорікала .

-Що!-Почувши, це він  ,як завжди насупив брови  й усмішка перетворилась у злісну гримасу .

-Щось трапилось з міс Дафною ?-схвильовано промовив містер Вален побачивши лице містера Розбальта . Подумавши про розірвання їхнього контракту він потягнувся за вином .

-Хахх та. ...нічого такого,-взявши себе в руки відповів Розбальт.

-Що ж ,а міс Дафна де ?-запитав Вален ,поставивши на стіл спорожнілий бокал .

-Вона....вона ,-нічого не придумавши почала пані Брітней.

-Вона спить ,-Відповів батько .

У розмову втрутилась тітка Феліс 
Дуже балакуча жінка, котра суне всюди свого носа , завжди знає ,що сказати . 

-Ви ще не пробували шоколадний пудинг ,Брітней так старалась над ним .-щось показавши пальцями слугам 

Невдовзі усім гостям подали на керамічних  блюдечках  кусочки пудингу политим шоколадом .
Цього вечора прибув Герк спадкоємиць сім'ї Харперів.
Ця сім'я є найбагадша з усіх завжди в них щось таємне ,таке темне й небезпечне .Багато хто хотів видати своїх доньок за молодого містера Герка .Але в цю сім'ю тяжко попасти, адже вони дуже все скривають від чужих поглядів.
 

Вийшовши з пітьми 

порталу він все ще виглядав таким ж красивим з світлою шкірою ,темним волоссям й темними очима в яких можна загубитись ,високий ,був вміру мускулистий та вбіска сексуальний , що не скажеш про інших чоловіків, а прибув він з одного з порталів, який з'єднує Демонесу з Грюнденвальдом 

Грюндинвальд місто в якому живуть люди .Хоча з давніх давен в місто давно поселились й вампіри ,прості жителі й не підозрюючи того ,що під їхнім носом твориться .

Демонеса світ вампірів і тільки вампірів ,туди може попасти вампір але не людина .

Під порталом чекав на герцога вірний слуга, який тримав за мотузку двох коней .

-Мої вітання герцог ,-вклонився 

-Як і ви просили я порослідкував , що би нікого не вбили . - простягнувши повідок герцогу.

-Нам треба поспішити,-осідлавши коня промовив Герк.

 Дивлячись вперед обдумував щось в своїй голові .
По мом підрахункам сьогодні має бути ще одне вбивство .

-Не допоможеш мені ..-хрипким голосом промовила бабця у якої розсипались явно навмисне яблука .
Ще цього не хватало чжому вона така незграбна . Дівчина злізши з коня хотіла щось промовити але щось її зупинило .

Щось тут не те ? В такий темний час ...бабці не ходять .Це певне пастка .

Вона ж явно це навмисно .Добре я і так не спішу. Подивимось що далі буде .

-О так ,-нагнувшись Дафна похапцем  збирала з дороги за пелючені яблука .

-Ти так пізно гуляєш ,-промовила стара дивлячись, як Дафна збирає її яблука. Чомусь стара усміхнулась . 
Щось явно має статись , я це відчуваю... 

-Антоній он там хтось ...пішли ,-тихо промовив  герцог
Що він став, як вкопаний нам потрібно зловити вбивцю .І нарешті покінчити з цим.

-Думаєш це во... 

-Та пішли ,-перебив слугу, який явно не поспішав.
Що з ним сьогодні ? Зазвичай він зібраний та чіткий .
пригнувшись до землі вона почула, як хтось до них наближається . Мені не можна впійманою бути ,певне мама когось підіслала за мною слідкувати .
Тихими кроками на коні вони наближались до старої з дівчиною .