8

Петю-телепня я зловила тільки на великій перерві між другою і третьою парою. Він, як ні в чому не бувало, йшов по коридору другого поверху. Побачивши його верхівку, я скинула дівчаткам сумку і понеслась, розштовхуючи студентів ліктями. Забігла за кут та налетіла на нього, боляче стукнувшись носом о його спину.

 - Ти з глузду з'їхала, малявка? - він повернувся і тепер грізно дивився на мене зверху, як би прибиваючи одним поглядом до підлоги.

Потираючи ніс, я гнівно фиркнула і відповіла йому таким же поглядом, хоча це і виглядало безглуздо, так як я була значно нижче його. Петя розсміявся.

 - Не сопи так, бульдозер, не те мозок через ніс висопішь.

 - Ти - нижчий щабель еволюції, який може позаздрити розвитку одноклітинної інфузорії-туфельки, і ти мені зараз розкажеш все, що вчора сказав моїм подругам і однокурсникам!

Випаливши це, я почервоніла і нервово озирнулась по сторонам, шукаючи опору - ноги затряслися. Петя з хвилину помовчав, здивовано розглядаючи мене і намагаючись зрозуміти, чи не жартую я, а після зареготав ще сильніше.

 - Браво! На цей раз тобі вдалося мене здивувати, - поплескав він руками і вклонився.

Я не знаю, що в той момент всередині мене перегоріло, який запобіжник, але побачивши його верхівку на рівні своїх очей, я що є сили стукнула по ній долонькою, відважуючи, так званого, ляща. Сама злякалася того, що накоїла, і невпевнено зробила крок назад, подалі від Петі. А потім ще зробила крок, глянувши в його потемнілі від гніву очі. І ще крок...

Розсікаючи лицем повітря, я мчала по коридору в бік жіночого туалету. Тільки ця кімната мені тепер здавалася безпечною, куди не посміє сунуться цей йолоп, що біжить за мною слідом. Однак, коли до заповітних дверей залишалося всього кілька метрів, чиясь рука безцеремонно злапала мене за комір толстовки і в наступну секунду я вже тулилася до стіни, до якої притискав мене Петро.

Дивилася в його темні, майже чорні очі і подумки задавала питання мамі - Мама, чому я така дурна? Навіщо ти мене такою народила?

Хотілося торкнутися його волосся, погладити. Хотілося вибачитися за цей безглуздий запотиличник, який віддала йому, зовсім не подумавши про те, в якому світі виставлю його перед іншими студентами.

Його погляд діяв на мене як гіпноз. Я розчинялася в його очах, тонула, задихалася...

Різко мотнувши головою, я скинула з себе заціпеніння. Все стало на свої місця. Вибачатися не хотілося, і взагалі, сам баран, отримав заслужено. Гладити по волоссю не хотілося теж, зате дуже свербіла долонька, щоб заліпити йому ще й ляпас. Бач, чого задумав - порядних дівчат обманювати!

Атмосфера в коридорі змінилася. Я тільки зараз почала помічати, що усі навколо дивляться на нас, немов очікують шоу.

І тільки я вирішила йому заліпити ляпаса, та такого дзвінкого, щоб чули навіть ті, хто спокійно брів по своїх справах поверхами вище-нижче, як Петя мене випередив. З силою стиснув моє плече, і ... поцілував.