Глава 29

Олег подзвонив за декілька днів. Ми домовилися, що я приїду до нього додому і проведу час з Вікою. Ця дівчинка така рідна мені, я безмежно сумувала за нею. Я не стала для неї матір'ю, але я її рідна тітка. Своїх дітей у мене ніколи не буде, отже вона моя єдина рідна дівчинка. 

Збиралася до Олега, а зателефонував Андрій. 

- Привіт, чим займаєшся? 

- Привіт, збираюся з'їздити в одне місце

- Куди? 

- До рідних мені людей

- Хотів провести цей день з тобою, може відміниш свої плани? 

- Ні, пробач, але ця зустріч важлива для мене 

- Я зрозумів, що ж бажаю гарно провести день 

Я звичайно хотіла провести цей день з Андрієм, але на мене чекає Вікуся. Вдягнула звичайні сині джинси і білу блузку. Не малювалася і так піде. Розпустила волосся, викликала таксі і поїхала. По дорозі купила подарунок Вікусі. 

І от я під'їхала до величезного будинку. Так і уявляла його дім, все таке коштовне. Вийшла з машини і попрямувала до будинку. 

Було не замкнено, тому просто увійшла. За столом сидів і випивав Олег. 

- З самого ранку п'єш? Де Віка? 

- У Марини 

- В якому сенсі? Чому ти мене не попередив?

- Тому що я не можу без тебе. Аліно, дай мені ще один шанс, ти ж кохала мене. Ти повинна пробачити мене, повинна чуєш 

- Андрію, я нічого тобі не винна. І за свою любов я заплатила занадто високу ціну 

- Ти не маєш права так зі мною вчиняти 

- А ти мав право просто відмовитися від мене? Не повірити моїм словам? Мав право?

Я йшла геть. Не хотіла бачити його, не хотіла чути його голос, мені було бридко навіть дихати з ним в одному приміщенні. 

Та він зупинив мене. 

- Я не хочу аби ти йшла - боляче схопив мене за руку

- Відпусти, мені боляче - шипіла я

- І мені боляче. Аліно, я кохаю тебе, так як нікого не кохав. Не йди в нас сім'я, дитина

- Ти себе чуєш? Я не вірю в твоє кохання і нема в нас сім'ї, ти її знищив. Коли я боролася за твоє життя ти клявся в коханні моїй сестрі. А зараз дай я піду

- Ти не вийдеш звідси! - він ще сильніше притягнув мене до себе - ти ж хочеш мене, зізнайся сама собі

- Мені бридко від тебе, Андрію! 

- А що слова я кохатиму тебе вічність пусті? 

- Виходить, що так 

- Ти кохатимеш вічність тільки мене! 

- Мрій про це, Олеже

- Давай просто зараз тут помремо. Двох як Ромео і Джульєтта будемо закоханими до нестями один в одного. 

- Я не кохаю тебе! Твоя Джульєтта це моя сестра, тому пропонуй їй такі ідеї. А мене відпусти! 

Та він не відпускав, повалив мене на стіл і почав роздягати. Найбільший страх мого життя перед очима, колись я так жадала цього чоловіка, а зараз мені гидко від одного його вигляду. 

Я кричала, пручалася, але ж він сильний. А потім дотягнулася до пляшки з якої він щойно пив і зі всієї сили вдарила його. Олег впав на підлогу.

- О Боже, я його вбила, я вбивця - я спустилася на підлогу і почала просто ридати. Я не хотіла його смерті, я захищалася, якби я цього не зробила він би згвалтував мене. Було страшно як ніколи, я не знала, що робити, до кого дзвонити. Лише один варіант - Андрій. 

Дістала з сумочки телефон і набрала його, голос тремтів, руки не слухалися. 

- Андрію - видала тремтячим голосом

- Аліно, що з твоїм голосом? 

- Я людину вбила 

- Що ти говориш таке? Як вбила?

- Просто взяла і вбила, але я не хотіла, чесно клянусь тобі 

- Де ти? Скажи мені адресу я приїду 

Я назвала йому адресу Олегового будинку і вже за десять хвилин він був біля мене. 

- Аліно, як так сталося? Хто цей чоловік

- Андрійчику, мені страшно, я не хотіла його вбивати, я захищалася

Він обійняв мене, сказав все буде добре. Та почав перевіряти пульс Олега 

- Аліно, він живий! Викликай швидку негайно 

Я тремтячими руками набрала 103 і ледь зліпила слова до купи. Швидка вже їхала, а мене трясло все сильніше. Андрій не підходив, сидів біля Олега і якось намагався хоч щось зробити. 

Швидка вже була на місці і Олега забрали до лікарні. Лікарі викликали поліцію, так як це було обов'язковим. Поліція також не забарилася, вже через пів години нас з Андрієм допитували

- Отже, розкажіть як так сталося, що людина ледь не померла? - запитав поліцейський 

Я навіть рота відкрити не встигла, як почула що вже готовить Андрій

- Я вдарив його пляшкою 

- А причина? 

- Приревнував до коханої 

- Але ж дурні, щоб за бабів отак ледь не вбити один одного. Зараз поїдемо у відділок там все оформимо