Глава 28

Сьогодні важкий для мене день, я влаштовуюсь на роботу. Так на нову роботу. Не хочу сидіти вдома і жити за рахунок Андрія. Наша близькість це тимчасово, а моє життя триває. 

Я вирішила піти на співбесіду у повній красі. Вперше за довгий час підкрутила волосся, намалювала очі та губи, вдягнула стриману сукню і пішла. Андрій нічого не знає, так краще, він би точно не одобрив. 

Ішла вулицями Франції, як же гарно тут! Таксі не хотіла викликати, краще пройтись і подумати. Я йшла дивилася на щасливих закоханих і від усього серця заздрила їхньому щастю. Та нехай і я обов'язково буду щасливою. 

Ось вже я і на місці. Ресторан "Lifelessly". Не звичайна назва, але мені подобається. 

Зустріла привітна дівчина. 

- Доброго дня, я на співбесіду

- Ви Аліна? - запитала вона

- Так, я телефонувала вам

- Так так, я пам'ятаю. Мене звуть Ольга Миколаївна. Ходімо я проведу вас до кабінету директора

Я ішла за нею і серце завмирало, не хотілося заходити в ті двері, хотілося втікти. Сама не знаю чому, але чим ближче я підходила, тим страшніше ставало. 

І ось я увійшла... Оторопіла на місці. Я побачила того кого найменше хотіла бачити. 

- Олег... - вирвалося із моїх вуст

- Аліно - так само здивовано сказав він 

- Ви знайомі? - Ольга теж була в шоці 

- Олю, залиш нас - наказав Олег 

Дівчина вийшла з кабінету і мабуть зовсім не розуміла, що відбувається. Та це були зовсім не її проблеми, а мої. Я здається заклякла на місці, а потім щось почала говорити

- Якби я знала, що ти директор ресторану я б ніколи сюди не прийшла 

- Чому? 

- В мене є безліч причин, але я не хочу їх згадувати

- Я радий, що зустрів тебе. Декілька місяців тому я шукав тебе, але мені сказали ти виїхала з України

- Навіщо я тобі? 

- Я сумував за ними 

- Олег, ти себе чуєш? Не бреши мені, досить наслухалася твоїх чудових слів 

- Я говорю тобі правду

- А мені не потрібна твоя правда! - я вже підвищила голос. Занадто боляче було слухати це.

- А робота? 

- Ти справді думаєш, що після всього, що між нами було я буду працювати з тобою? 

- Аліно, я ніколи не плутав роботу і відносини 

- Я не зможу

- Спробуй

- Як Віка? 

- Наша донька добре

- Олег, вона не наша донька, вона твоя і в неї є рідна мама 

- Марина кинула нас 

- Я не здивована 

- Я дуже помилився тоді, коли пробачив її

- Мені байдуже це твої помилки 

- Ти змінилася. Стала холодною і жорстокою. 

- Справді? А мала залишитися лагідною і доброю? 

- Аліно, я не впізнаю тебе

- І не треба 

Я вже прямувала до виходу, але він зачіпив за болюче

- Віка сумує за тобою, ти не проти побачитися з нею? 

Я повернулася і глянула йому в очі, а потім холодно відповіла

- Не проти. Зателефонуй мені пізніше 

Вийшла і забула як дихати. Ні я давно вже не кохала цього чоловіка, але з ним пов'язано стільки болю і щастя. Моя втрачена дитина, щасливі ночі з ним, час коли я втратила його. Мені так погано, хочеться тікати, бігти і не озиратися.