Я кохатиму тебе вічність
Глава 26
Я стояла за крок до того, хто в темряві стояв біля вхідних дверей. Навіть не закричала аби допомогли сусіди, не зробила нічого для свого захисту. Чому? Тому, що байдуже мені, що зараз зі мною буде. Навіть світло не ввімкнула.
За хвилину на собі відчула руки, чоловічі міцні і аромат, його аромат. Вже знала переді мною він. Андрій. Обіймав мене за талію, сильно так по чоловічому.
- Не можу тебе відпустити, намагаюсь, але не можу - шепотів мені на вухо, а я стояла неначе мертва.
Поворохнутися навіть не могла, стояла перед ним лише в одній футболці. Здається була відкрита тільки для нього. Ніби і не чула його слів, просто завмерши стояла. А він обіймав і не відпускав. Не хочу я руйнувати чужу родину, не хочу на чужому горі будувати своє щастя, не хочу, але не можу його забути. Я люблю його.
Не стрималася, поцілувала. Зробила те про, що в майбутньому пошкодую, віддалася йому повністю. Віддала тіло і душу. Андрій ніс мені у спальню і ніжно цілував, я бажала його, тут і зараз.
#5732 в Любовні романи
#2367 в Сучасний любовний роман
#1398 в Жіночий роман
Відредаговано: 16.06.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
