Глава 25

Отже, метелики в животі і тріпотіння рук давно пройшли. Я не буду засмучуватися через чоловіка, який не захотів бути поруч зі мною. 

З Андрієм у мене так сказати і не було нічого серйозного, але мабуть я закохалася по вуха. Та він лиш просто погрався, цей чоловік не вартий мене. 

Я вже речі почала збирати, як подзвонив телефон. 

- Андрій! Точно Андрій - я вигукнула здається на всю квартиру. Принаймні надія, що це він і саме Андрій зараз зупинить мене була втрачена, як тільки на екрані я побачила номер Клавдії Семенівни. 

- Слухаю - я відповіла, хоч і не відразу

- Аліно, я хотіла б зустрітися

- Пробачте, але я їду, тому ні 

- Мій син відпустив тебе? 

- Я нагадаю вам, що я не його власність 

- Я пам'ятаю, ти лише підстилка, яка лягла під чужого чоловіка 

- У мене нічого не було з вашим сином! Чуєте! Не було!

- Навіть якщо і так, мені байдуже. Андрій і Катя сьогодні покинули Францію, до їхнього приїзду щоб ноги твоєї не було тут! 

Я скинула виклик. Чому вона так зі мною? Андрій поїхав і от куди мені зараз іти? Повернутися назад в Україну я не можу. Чорт забирай безвихідна ситуація. 

Мені потрібно зателефонувати йому, навіть якщо і попрошу про допомогу, переступлю через гордість заради свого майбутнього. Хай хоча б грошима допоможе, я ж віддам. 

Довго наважувалася і все ж набрала

- Алло - голос того, кого я вже здається безмежно покохала був сонним і ніби збудженим

- Андрію, мені потрібна твоя допомога

- Що сталося? 

- Ти можеш приїхати? 

- Зараз?

- Так, зараз 

- Я далеко від нашого міста

Це була відмова і по моїй щоці потекла сльоза. Навіть він відмовився. Коли це все скінчиться? От коли? Мені вже набридло страждати. 

Виклик я скинула. Сьогодні переночую ще тут, а завтра піду на вокзал, буду там з безхатьками ночувати. 

Навіть не помітила як заснула. Але у сні почула, як відчиняються двері. Серце відразу почало битися швидше. Андрій далеко, хто це? Хто міг прийти? 

Тихенько піднялася з ліжка і в одній лиш довгій футболці, яка повністю навіть не закривала мій зад пішла до дверей. Ішла помалу в темноту. Ішла просто в руки тому, хто міг зробити зараз що завгодно.