Андрій в той день більше не телефонував і не приїхав. Хоча я чекала, сама не знаю чому, але все ж чекала. Ну і нехай якби хотів, то нічого б не зупинило, мені не потрібно шукати йому виправдань. Якби я була хоча б його дівчиною, тоді так можна було подзвонити і запитати чому, а я йому ніхто.
В моєму житті взагалі є місце для чогось хорошого? Якісь одні страждання, якби я знала, що мені потрібно зробити аби бути щасливою я неодмінно зробила б. Але якось потрібно рухатися далі, знову тікати не варіант. Чоловіки ніколи не були для мене опорою і до цього потрібно звикнути вже, але ніяк не виходить. Мені просто хочеться аби мене любили і берегли, але виходило по іншому. Я була копією, а тепер я вже коханка, як мені тепер дивитися людям в очі?
#5734 в Любовні романи
#2368 в Сучасний любовний роман
#1398 в Жіночий роман
Відредаговано: 16.06.2023