Глава 7

Сьогодні повертається моя донечка з екскурсії і я підготувала для неї сюрприз, навіть Олег погодився. Ввечері всі разом підемо у кіно дивитися її улюблений фільм. А поки я мушу бігти на роботу. 

- Сідай в машину відвезу тебе на роботу - голос чоловіка почула зненацька, навіть злякалася

- Не потрібно, доберуся сама

- Я сказав сядь!

- Не сяду, не хочу, розумієш не хочу - не знаю чому, але з очей лилися сльози. Було боляче навіть бачити його не те, що їхати з ним разом на роботу. Натомість він просто взяв за руку і посадив у машину.

- Я не хочу аби ти підвозив мене на роботу

Він мовчав і просто керував машиною

- Чуєш мене, не хочу!

- А я хочу і буду, не забувай, що ти моя дружина

- Дружина? Це лише формальність і ти прекрасно це знаєш, чому ти мучиш мене? Скажи чому? Я схожа на її так це правда, але я ж нічого не зробила тобі, навіть більше я полюбила тебе, а ти просто граєшся зі мною неначе я іграшка.

- Заспокойся і не кричи, я не повинен звітувати перед тобою.

- Зупини машину!

- Що з тобою з самого ранку? Невже ти не розумієш, що мені зараз не потрібне кохання.

- Значить і я не потрібна?

Він просто мовчав, відповідь була очевидна.

- А я скажу тобі, що кохатиму тебе вічність, навіть якщо і байдужа тобі - сльози котилися з моїх очей і я не могла їх стримати - зупини будь ласка, я хочу побути сама. - І він зупинився, я вийшла, а він поїхав не сказавши нічого, просто поїхав. Так буває інколи люди стикаються з невзаємним коханням і я читала про це в книгах, але і подумати не могла, що відчую колись теж саме. 

На роботу я запізнилася аж на 15 хв.

- Аліно, ти спізнилася щось сталося?

- Ні, все добре, але я хочу звільнитися

- Як так? Ти пропрацювала лише день, ти розумієш що підставляєш мене?

- Пробач 

Я просто вибігла з офісу вся в сльозах, але чому так? Не хотілося нічого просто зникнути і все. Я поступилася йому, знову зробила як хоче він, знову піддалася своїм почуттям, адже він не хотів аби я працювала. Я блукала містом майже весь день, плакати сил вже не було і я не помітила як переходила дорогу на червоне світло, помітила лише фари машини як сліпили прямо в очі. Далі не пам'ятаю нічого. Прокинулася в лікарні біля мене вже сидів Олег, не знаю скільки часу пройшло, але за вікном вже було темно. Олег спав сидячи на кріслі біля мене і я могла роздивитися його. Густі чорні брови, пухкі губи та стомлені очі, чорне волосся яке було так гарно підстрижене, він був такий гарний коли спав, я і раніше любила роздивлятися його, коли ми ще спали в одній кімнаті, але давно вже не бачила такої картини. Мені хотілося обійняти його, притиснути до себе і не відпускати, але я не могла цього зробити, тому просто дивилася. Потім не втрималася і погладила по щоці. Він розплющив свої карі очі в яких я бачила сенс життя.

- Як почуваєшся? 

- Не знаю, якось байдуже як я 

- Я покличу лікаря

Він вже хотів іти, але я зупинила його

- Не йди, прошу

Я взяла його за руку і він стиснув мою руку в своїй. Я так і заснула. Коли я прокинулася він дивився на мене, розглядав, мабуть бачив в мені її. Здається я проспала вічність, але він був поруч, він не залишив мене одну. 

- Як ти потрапила під машину? водій сказав ти вилетіла на дорогу на червоне світло, це правда?

- Так 

- Навіщо ти це зробила?

- Я не знаю 

- Я запишу тебе до психолога, мені не подобається те як ти себе почуваєш 

- Поцілуй мене

- Що?

- Просто поцілуй

Не знаю як наважилася просити в нього про поцілунок, я сама не знаю, що зі мною відбувається, здається я хвора ним, без нього не уявляю свого життя. Та він поцілував так ніжно, як вмів тільки він, цей поцілунок дав мені життя, я потягнулася до нього ще ближче, хотіла його тут і зараз.

- Не тут, а якщо хтось увійде, ми ж не маленькі діти.

- Мені байдуже, забери мене звідси, я хочу бути тільки з тобою 

- Тобі ще рано додому я говорив з лікарем 

- Я не хочу тут бути, забери мене

Я просто благала його і він погодився. Через годину мене вже виписали, але під його відповідальність, він пообіцяв, що подбає про мене. Я знала, що він стримає своє слово. Дорогою додому ми просто мовчали, а коли увійшли у будинок я відразу почала його цілувати.

- Аліно, ти тільки з лікарні, ніякого сексу бути не може, я взяв тебе під свою відповідальність 

- Мені байдуже звідки я, навіть якщо і з пекла, зараз я хочу тільки тебе

- Ти хвора 

- Так, я хвора тобою 

Після цих слів він взяв мене на руки і поніс до кімнати. Це був незабутній секс він був таким ніжним зі мною, наші руки були переплетені і більше мені не хотілося нічого. Я кохала його всім серцем і від цього було боляче, серце нило наче в нього встромили ніж. А потім я згадала про Віку, сьогодні вона мала б повернутися як я могла про це забути, яка я після цього мати.

- А де Віка? Вона ж мала вже повернутися

- Не хвилюйся, я оплатив відпочинок їй ще на 3 дні, їй там дуже подобається, вона не дуже то і хотіла повертатися.