Глава 6

Я твердо вирішила для себе, що любов до Олега повинна пройти, я розлюблю його чого б мені це не коштувало. Вирішила всупереч його рішенню все ж піти працювати до Богдана. Знайшла його контакти і сьогодні ж зустрінусь з ним та обговорю роботу. Потайки пішла до нього в офіс. 

- Аліно, я дуже радий, що ти обдумала мою пропозицію і погодилася

- Богдане Васильовичу, я надіюсь, що ви не пошкодуєте про те, що взяли мене на роботу.

Так для мене він тепер Богдан Васильович, адже він мій начальник.

- Аліночко, для тебе я просто Богдан, домовилися?

- Добре, як вам буде зручно

- Пробач, але я повинен запитати як поставився до твого рішення Олег?

- Він ще нічого не знає, але буде змушений прийняти той факт, що я хочу і буду працювати

- Мені подобається твоя рішучість 

- Коли я зможу почати працювати?

- Вже за 3 дні моя секретарка іде у декрет, тому я скину тобі на електронну пошту всі деталі ти означайомишся і почнеш працювати 

- Добре.

Я йшла додому і розуміла, що уникнути скандалу вдома не вдасться, мій чоловік не одобрить цього і я це прекрасно знала. Мені набридло підкорятися комусь, розгрібати чиїсь проблеми, я хочу робити те, що вважаю за потрібне. Вдома Олег якраз вечеряв і вирішила не затягувати з розмовою

- Я повинна тобі дещо сказати

- У мене немає часу слухати тебе

Він вже вставав зі столу, але я не збиралася так просто здаватися

- Я погодилася на пропозицію Богдана стати його секретаркою 

- Я вірно почув?

- Так я погодилася, тому що хочу працювати!

Я трішки голосніше це сказала. Він підійшов настільки близько, що мені здалося повітря більше немає. 

- Відмовишся!

- Ні, я твердо вирішила працювати!

- Я сказав відмовишся, значить ти так і зробиш!

- Мені здається ти мене не зрозумів, я сказала, що хочу працювати і буду працювати і ти мені не завадиш!

Сама не знаю звідки взялося стільки сміливості так говорити з цим чоловіком, але він не залишив мені іншого вибору.

- Я не дозволю тобі працювати! Це моє останнє слово

- А я не збираюся просити дозволу, я вже твердо вирішила і ти мені не завадиш!

Мені більше не було, що йому сказати я просто пішла до своєї кімнати, слухати більше не хотілося. Перед сном я як завжди зайшла до Вікусі, побажала їй солодких снів і пішла до своєї кімнати. Настрою взагалі не було, цікаво що ж зробить цей чоловік аби завадити мені працювати, чи може просто змириться і прийме моє рішення, але ні це не в його характері. 

Сьогодні Віка разом з однокласниками їде в Карпати на екскурсію, моєї квіточки не буде цілих 4 дні, не знаю як зможу без неї, адже ми не розлучалися з того часу як я тут. Ще більше лякає те, що я буду з них в одному будинку лише наодинці. Моя любов до нього і страх мають однакову силу і я не можу нічого вдіяти. 

- Донечко, поводь себе чемно і слухай вчителів

- Мамо, ти ж знаєш, що я дуже слухняна дівчинка - щира посмішка на її обличчі додавала мені ще більшої впевненості в тому, що моя зірочка найкраща.

Віка поїхала і я залишилася одна, Олега вдома не було, він як завжди на роботі, я вже звикла бачити його так мало. Приготувавши вечерю я чекала на нього, але додому він явно не поспішав, тому вечеряти сіла без нього. Але за декілька хвилин почула як до будинку хтось увійшов, це був він 

- Віка дзвонила з нею все добре?

- Так, вони вже в готелі в них все добре

- Я хочу ще раз поговорити про твою роботу

- Немає про що говорити, я не змінила свого рішення.

Я хотіла просто піти, але він зупинив мене і обійняв так сильно як тоді при першій зустрічі коли думав, що я Марина.

- Я прошу тебе відмовся 

Шепотів на вушко, але я не могла відмовитися, я знала, що мені це потрібно, тому просто відійшла і подивилася на нього з холодом

- Я не відмовлюся, якби ти цього не хотів, але я буду працювати на цьому крапка.

- Я не дозволю 

- А я не запитуватиму.

 І я просто мовчки пішла. 

- Ти ночуватимеш у нас в кімнаті?

- Ні, тепер я спатиму у кімнаті Віки 

- Чому?

Я не відповіла на його запитання, а просто зайшла до кімнати Віки і почала плакати. Мені було так боляче відштовхувати його, але я не маю іншого виходу, він просто грається мною, маніпулює як іграшкою. Я не могла заснути всю ніч, думала про нього, думала про нашого втраченого малюка і плакала, адже він ніколи навіть не сказав, що йому шкода, але ж це була його дитина, якже він так може. 

Сьогодні мій перший робочий день, я хвилююся як ніколи. З самого ранку Олег поїхав у справах, тому перешкод надіюсь не буде, я готова працювати. До офісу доїхала швидко, він не так далеко від нашого будинку, тому з цим проблем не буде.

- Аліночко, ти якраз вчасно

Голос Богдана був такий щасливий неначе прийшла якась зірка, а це було просто я.

- Звичайно, я ж не могла запізнитися у перший робочий день 

- Не хвилюйся я б точно пробачив тебе

Чоловік був таким щасливим, не знаю що сталося в нього, але він просто сяяв від щастя. Мій робочий день пройшов досить швидко, я звичайно втомилася, але загалом робота мені подобалася. З кабінету вийшов Богдан

- Аліночко, ходімо я відвезу тебе додому 

Ця пропозиція вибила мене із колії, чому мій шеф має підвозити мене додому, адже я просто секретарка.

- Та ні, Богдане Васильовичу, я викличу таксі 

- Ми ж домовилися просто Богдан, та і яке таксі мені не важко підвезти тебе додому

- Ні, я все ж відмовлюся

- Аліно, прошу їдьмо, я не хочу турбуватися цілий вечір як ти доїхала додому, тим більше вже пізно.

В мене не було іншого виходу як погодитися. Коли ми вийшли з офісу я відразу побачила Олега, невже він чекає на мене?

Богдан відразу ж привітався

- Олеже, а я не знав, що ти тут Аліна нічого не казала, я як раз зібрався відвезти її додому

- Я сам можу забрати її, не потрібно турбуватися про мою дружину

Його слова були наче яд, невже він приревнував?