Глава 2

Цей чоловік вже пару годин просто сидів і дивився в одне місце. Він замкнув двері і я не могла вийти. Звичайно я пробувала пояснювати йому, що я не Марина, але марно, він не чув мене, або ж не хотів чути.

- Послухайте, я справді не Марина - прокричала я, не могла більше цього терпіти

- Навіть якщо ти і не вона, то ти мусиш стати нею - ця відповідь вбила мене, я зрозуміла, що він неадекватний 

- Випустіть мене - кричала я, як навіжена 

- Ти станеш моєю! - він сказав це так чітко, що мені забракло повітря 

- Ніколи, чуєш ніколи! - я ледве вимовила ці слова, не вистачало повітря, було так погано і моторошно

- Я змушу тебе! - після цих слів я зрозуміла, що цей чоловік зовсім не жартує 

- Але я 

- Заткнись і слухай мене, від сьогодні ти переїздиш до мене, а завтра ми подамо заяву до Рагсу

Я не розуміла, що відбувається і що мені робити, як бути, а головне як повідомити мамі. Зненацька в кімнату прибігла  дитина років 5-6. І він сказав страшні слова " Вікусечко це твоя мама", мене почало трясти ще сильніше, що він собі думає? Як сміє таке говорити? 

- Яка адреса твого будинку? - в його голосі було стільки злісті, що мені хотілося просто зникнути

Я відразу ж сказала, знаючи що вдома мама і вона врятує мене

Коли ми з ним зайшли до квартири перше, що я почула це був голос мами, вона знала ім'я цього чоловіка, але як же так? Звідки? Хто він?

- Олеже, я прошу тебе не роби цього - мама просто благала його не брати мене з собою

- Ольго Михайлівно, я не можу. Вона потрібна Вікусі, вона змінить їй Марину і полюбить її, а якщо ні то я знищу її - в голосі цього чоловіка було стільки злості, що я ані на хвилину не сумнівалася в його словах

Олег, як я вже дізналася його звати дав нам з мамою 15 хв аби вона все мені пояснила.

- Доню, ти повинна це зробити

- Мамо, але чому? Хто він? Звідки знає нас? - в мене було ще безліч запитань, але вона не дала мені говорити далі 

- Розумієш в тебе є сестра, дуже схожа на тебе рідна сестра, лише на 3 роки старша, тато нічого не знав про її існування, а якби дізнавався вбив би нас усіх - я знала, що тато був жорстокий до мами особливо, але я не могла повірити в те, що говорила мені мама.

- Ні, я нікуди з ним не поїду, чуєш не поїду

- Поїдеш. І це не обговорюється, заради сестри ти станеш його дружиною і мамою для його дитини, по іншому бути не може!

Вона ще довго кричала,  яка погана я донька яка не може допомогти сестрі, але я навіть не знала, що маю сестру, але і змоги відмовитися я також не мала. Хоч і не знаючи, що натворила моя сестра і хто вона взагалі така, я мусила погодитися. За помилки які в молодості зробила моя мама і сестра доведеться розплачуватися мені.