Глава 2

Максим Громов

- Знайшов перекладача? Як не вчасно! І все водночас на одну купу! – взагалі я за своєю натурою дуже спокійна людина, з усіх ситуацій у бізнесі виходжу з холодною головою та розумом. Але останні три дні – повний треш.

Проблеми з поточним виробництвом роботів-хірургів, головний інвестор нового проекту вирішив виводити інвестиції, підбір нового та переговори дистанційно проходять не ефективно, відклик однієї партії запчастин для швейцарських годинників і ще ці землі сільськогосподарські… Спати просто фізично немає часу.

Звичайно, зміну локації ми відклали, скільки роботи, яка різниця де спати ці 3-4 години?

- Максиме, вибач, поки що ні... – Данило молодець, робить все від нього залежне, але очікувати на виконання п'яти справ одночасно теж не варто. Усі ми люди, а не роботи.

- Постарайся. Я просто португальську зовсім не знаю. Відклади інше і знайди, будь ласка. Через 2 години запланована телефонна розмова, – провів рукою по волоссю, включив скайп і нервово почав ходити туди-назад. – Все, я в антикризовому комітеті, не турбуй протягом години. Доброго дня, колеги, які попередні результати інвестигейшина? Який відсоток браку у вже поверненому товарі?

Година напруженої роботи, потім ще одна година, і зараз треба з'єднуватися з Пуерто Кастільйо, але як з ним розмовляти?

- Данило? - телефоную помічнику, - Як справи з перекладачем? Невже це така проблема зателефонувати до агенції та замовити перекладача на певну годину?

- Вже везу. Будемо за 5 хвилин. – щасливо прозвітував Дані.

- Ти серйозно? Мені ж не обов'язково потрібна була фізично тут людина, могли просто з агенства зв'язатися і ми б вийшли по зуму чи скайпу разом! Ну везеш і везеш. Чекаю. Дякую, друже.

- До зустрічі.

Я підключився, Пуерто вже теж на зв'язку, удвох чекаємо перекладача для початку розмови.

- От і ми! - вривається помічник. Я не дивлячись на них, починаю.

- Доброго дня, Пуерто. Дякую, що відгукнулися на наш запит. Я хочу Вас трохи поінформувати про поточний стан проекту та які Вам від цього будуть бенефіти.

Дівчина спокійно переклала текст, і я починаю розуміти, що впізнаю голос… Обертаюся, стоїть у синіх джинсах та білій кофтині та сама дівчина-янгол, Соня.

Партнер по той бік екрану починає посміхатися, а вона йому, до мене доходить, що один одного ці двоє розуміють, як мінімум.

Ми розпочали діалог через перекладача. Пів години конструктиву, обговорень та умовлянь.

- Вашого партнера дуже зацікавив проект і він готовий інвестувати. Лише попросив цифри. - зрештою сказала дівчина.

- Які саме його цікавлять? – уточнив я, все ще трохи в шоці від того, що відбувається.

Вона знову спілкується з Пуерто, а я не можу досі повірити, що ця дівчинка знає португальську. Які має неоднозначні хобі. Тут тобі і робота о 12-й ночі, а тут португальська…

- Цифри за попереднім прибутком на 1000 одиниць товару, прогнозований рівень обсягів виробництва, його відсоток від продажів.

- Скажи, що все буде сьогодні поштою, англійською мовою підійде чи треба перекладати?

- Він сказав, що чудово володіє англійською. А попросив перекладача, бо дуже любить рідну мову і це принципова позиція. - усміхнулася вона, і відразу перейшла на англійську, уточнюючи інформацію про документи.

Я думав, що сьогодні здивувати мене більше нереально, але виявилося, що можна… Дівчинка майже без акценту мило відповідала на компліменти про гарних представниць слов'янських народів.

- До побачення! Рада попрактикуватися в португальській з носієм мови! Який досвід! - завершила діалог, після всіх наших остаточних домовленостей, вже на англійській.

- З вас 100 доларів, як обіцяли, - Соня обертається до Данила, просто ігноруючи мене.

- А не забагато за пів години? – насправді, мені зовсім не шкода, і такого вузького фахівця не легко знайти, особливо в глушині, але вона мене зачепила своєю демонстративною байдужістю. Я не пусте місце!

- Умови дорожчі за золото! Обіцяли 100 доларів – платіть! - упертості і наполегливості дівчинці не позичати. Хоча вона, справді, дуже допомогла.

- Даниле, - помічник з одного мого погляду все зрозумів і тут же простягнув купюрі дівчині. Як вона її розглядала, ніби вперше бачить сотню баксів.

- Дякую! Я пішла, якщо треба буде ще перекладач - звертайтеся, у мене в арсеналі ще декілька мов.

Дівчина стрімко вийшла з приміщення, але ми й не утримували, хай собі йде.

- Дані, ти ж розумний чоловік, не міг перекладача онлайн замовити? Навіщо її фізична присутність? – я зовсім не сердився, але навчати - мій обов'язок, зараз ця критика на користь справи.

- Ти дав задачу лише дві години тому, я розгубився. Зворотний зв'язок прийняв, виправлятимуся.

- Дякую, Даниле. Ти, насправді, великий молодець, - потиснув товариша по плечу і пішов у свій «чудовий» номер.

Роботи до ранку накопичилося.

Соня Бджілка