30

Багато років тому старший Дзундза з друзями святкували закінчення навчального року в коледжі та в той нещасливий вечір вони вплуталися в бійку. Хоча сили, здавалися, були нерівними, але Микола з товаришами гарненько надавали задиракам і ті повтікали. Ніхто з першого погляду сильно не постраждав, друзі розійшлися по домівках тільки під ранок, встигнувши ще добряче відзначити свято.

Прокинувшись десь ближче до обіду, Коля відчув різкий біль в паху. Причиною тому точно була нічна бійка, але через спиртне, якого він випив аж надто забагато, він нічого не відчув тоді. Тримаючись за хворе місце, хлопець ледве вийшов зі своєї кімнати. Була неділя і його батьки були дома, на кухні чай пили зі свіжою випічкою. Побачивши сина в такому стані, його мати трохи свідомість не втратила, заходячись в риданнях над своїм синочком. Батько Колі був хорошим хірургом, і він зрозумів, в чому справа відразу. Він негайно потягнув сина в машину і відвіз до лікарні. По дорозі син розповів батькам, що вчора відбулося. Дзундза відвів хлопця до свого хорошого друга, який працював урологом. Він мав славу в медичному колі фахівця високого рангу, до нього записувалися на прийом з усієї країни, і біля його кабінету завжди були величезні черги.

Їм пощастило, що доктор працював в ту неділю, він зазвичай проводив цей вихідний в колі сім'ї. Дзундза без стуку і, не помічаючи невдоволення людей, котрі очікували прийому до уролога у довжелезній черзі, увірвався в кабінет, тягнучи за собою сина. На хлопця було страшно дивитися. Він весь сірий в лиці, тримався за хворе місце, стогнучи від жахливого, різкого болю. Фахівцю вистачило одного погляду на хлопця, щоб зрозуміти, в чому була справа. Він відразу прийняв сина колеги по роботі. Обстеживши парубка гарненько, він зробив висновок, і хлопця негайно госпіталізували. Операцію призначили  на понеділок. Попри досвід лікаря, і його вміння, врятувати одне яєчко хлопцю так і не вдалося, довелося його вирізати.                                                   

Поки друзі Колі успішно складали вступні іспити в різні вищі установи, він то лежав у лікарні, то одужував від операції дома. Не просто йому було звикнути до думки, що йому ніколи не стати батьком. Та ще його матуся весь час голосила через це. Вона так хотіла стати бабусею і няньчити онуків, але злий рок перекреслив всі її плани. Один тільки Андрій Петрович тверезо дивився на ситуацію, що трапилася і не робив з цього великої трагедії.

- Життя - жорстоко з тобою обійшлося, - говорив він синові. - Тобі не бути батьком, у крайньому разі, біологічним - ніколи. Але це не трагедія. Ти завжди можеш стати татом для іншої дитини і любити її, як свою власну. При цьому у тебе тепер буде перевага над іншими хлопцями.

- Цікаво, і яка ж така перевага, тату? - питав Микола.

- Ти можеш, скільки твоїй душі завгодно тягатися з дівчатами, не боячись, що котрась із них може від тебе залетіти і потягнути тебе до вівтаря.

Коля вирішив, що його батько мав рацію і почав нове життя, повне розваг і задоволень.

- Якщо бути до кінця чесним, - відволікся від розповіді Женя, - то я б не зміг так спокійно жити, як робив це батько Антона.

- Чому? - поцікавилася я. - Адже якщо бути до кінця логічним, то батько Миколи Андрійовича був розумною людиною. Він відвернув сина від депресивних думок і подарував тому нове життя, повне радості і любовних утіх.

- Так, звичайно, в цьому є свої привілеї: гуляти направо і наліво, не боячись, що якась дівчина від тебе залетить ...

- Але ж зараз є презервативи, - перебила я Женю.

- Презервативи ще не повна гарантія, що ти не потрапиш в сіті якоїсь підступної і розважливої дівиці, яка спить і бачить себе одруженою з багатим Буратіно. І для цього вона зробить все, що в її силах.

- Наприклад?

- А ти ніби сама не знаєш про таке?

 - Ні. Я не з їх числа.

 Женя на мене подивився з недовірою, але продовжив розповідати.

- Ну, наприклад, скористається нагодою, коли хлопець п'яний, як Іван-Телесик, і не розуміє взагалі нічого. Вона затягне хлопця в ліжко, але не дозволить тому надіти презерватив будь-якими словами. Той погодиться, звичайно, і через кілька днів дівчина повідомить дурню щасливу новину про те, що він стане татком через дев’ять місяців, а може і раніше.

- Але невже дівчина не боїться, що дитина, зачата за таких несприятливих обставин - може народитися з яким-небудь дефектом або каліцтвом?

- Їй наплювати на це, аби вибратися з бідності і вибитися в люди.                   

Ми ненадовго замовкли, розглядаючи лавочки з закоханими парочками на них.

- А чому ти б не зміг так просто змиритися з таким життям, як у батька Антона? - почухала я потилицю.

- Я просто дуже хочу мати власну дитину, - відповів Женя таким ніжним голосом, в котрому вчувалися нотки гордості за його ще ненародженого нащадка. - Хочу бути гордим від того, що я тримаю на руках свою кровиночку, плоть від плоті. Розумієш? - заглянув він мені прямо в очі, прямо в душу.

Мене здивував його дивний погляд, яким він точно хотів мені про щось сказати, але тільки про що саме, я так і не зрозуміла.