До початку роботи я вирішила зайти в "УЗД" і дізнатися дещо про Антона. Хоча це був нічний заклад, але він виявився відкритим. Правда, відвідувачів я там не виявила, окрім себе. Приміщення було величезне. Тільки сцена займала майже половину закладу. Навпроти неї були столики, а за ними - барна стійка. Я підійшла до стійки і сіла на високий, стілець, що крутився в різні боки. Спершись ліктями, я почала розглядати різні пляшки зі спиртним. Чого тут тільки не було! Правда, я не розбираюся в «градусах», тому я розпізнала тільки пляшки з вином, горілкою і коньяком.
Невже Антон працює стриптизером? Мені з трудом у це вірилося. Адже він ніколи не відзначався красою, хоча і виродком теж не вважався. Але щоб крутити жопою на сцені, і до того ж ще оголяти деякі частини свого тіла - треба бути без комплексів або без матері-вчительки. А у Антона було і те, і інше. Він тому в академії ніколи не виступав на сцені через страх, хоча і добре співав. Викладач співу весь час намагався витягнути Дзундзу на сцену, але безрезультатно.
Раптом з-під барної стійки прямо перед моїм носом вискочив хлопець. Він мене так налякав, що я ледве зі стільця не впала.
- Ой, ти мене налякала! - сказав хлопець. - У нас в цей час відвідувачів не буває.
- Ти мене теж налякав, - не залишилася я в боргу.
- Що будеш пити? - запитав бармен.
- Томатний сік, - відповіла я, - якщо у вас такий в продажі є.
- Є, звичайно. Але ти перша, хто його замовляє. Може туди трохи горілочки долити?
- Ні, в жодному разі.
- Чому так? - здивувався бармен. - Томатний сік можна випити в будь-якому кафе. Може, ти не в курсі, куди зайшла?
- Невже в стриптиз-барі не можна випити соку, щоб на тебе не дивилися, як на божевільну? - розлютилася я.
- Я зрозумів! - зрадів хлопець. - Ти в положенні.
- У якому ще положенні? - не зрозуміла я.
- Ну, в скрутному.
«Як він здогадався, що я у скрутному становищі? – подумала я. – Невже на мені написано, що я втекла з дому? І грошей у мене обмаль».
Бармен відійшов на хвилинку від мене і повернувся зі склянкою томатного соку.
- Ось, твій сік.
- Дякую, - відповіла я і почала пити.
- А який вже термін? - задав дивне запитання бармен.
- Не зрозуміла.
- Ну, скільки ще носити?
- Що носити?
- Взагалі-то не що, а кого.
Мої очі стали великими від нерозуміння.
- Я про дитину говорю.
- Про чию дитину?
- Про твою, звичайно.
- А у мене хіба є дитина?!
- Ну, не ще не має! - почав злитися бармен. – Але ж от-от народиться!
- Щось тут не так! Ти щось не так зрозумів.
- Все я так зрозумів. Ти вагітна, тому тобі не можна вживати алкоголь.
Я розсміялася. Ось це так плутанина!
- Я не вагітна, - сказала я хлопцю.
- А як же томатний сік? - здивувався бармен.
- Просто я люблю помідори. Що хіба не можна?
- Ну чому ж! Можна, звичайно.
На сцені в цей час з'явилися люди. Вони щось репетирували. Виглядали вони дуже дивно. Придивившись, я зрозуміла, в чому була справа. Хлопці на сцені були голубими.
- Хіба це гей клуб? - запитала я у бармена.
- Ні.
- А як же вони? - вказала я на сцену.
- А, ці! Розумієш у нас щовівторка гомодей, від англійських слів "homo" і "day". Ось вони репетирують номер.
- А коли Ніколас виступатиме? - запитала я.
- А він вже не буде виступати.
- Звільнився що чи? – здивувалася я.
- Ні.
- Звільнили?
- Ні. Антона б ніколи не звільнили. Він мастак у своїй справі! У нього талант, як кажуть, зверху, тобто від Бога. Він зламав ногу. Поки не встане на свої дві, то не зможе працювати.
- Прикро. А ти добре знаєш Антона?
- А тобі, навіщо це знати? Що ти тут винюхуєш?
- Я його подруга, - нарешті відкрила я свої карти. - Ми разом вчимося в академії поліції.
- Антон майбутній коп?! Не знав. Хоч ми уже знайомі з ним десь рік. Іноді розмовляємо час від часу і то тільки про роботу.
- А він конфліктна людина?
- Якщо ти його подруга, то повинна сама знати.
#27 в Молодіжна проза
#6 в Підліткова проза
#18 в Детектив/Трилер
#11 в Детектив
Відредаговано: 10.01.2025