Я хочу кохання

* * *

Заплакати, але незручно…
Соромно, погано.
Закричати, порвавши все горло –
Не почують…
А збагнути вчення, таємниці? -
Ти не зможеш…
Обірвати долі дороги
Не посмієш…
29.01.2000.

* * *

Новий крок – інший,
Кращий, ніж минулий,
Це шлях додому,
До твого ж серця!
25.01.2000.

* * *

Мрія – не вигадка,
Фантазія,
А лише початок справ,
Приємних для всіх.
27.01.2000.

* * *

Якщо хочеш
Досягти –
Ти за справу
Берися…
27.01.2000.

* * *

Якщо ти мрієш знову,
Що мрія не буде сном, -
Не клади на завтра те,
Що кличе тебе давно!
27.01.2000.

* * *

Немає у світі справедливості та правди,
Є випадок, що веде долю. Є випадок,
Який правду хибну покаже.
Є світ – наш світ, де править дурість.

Мені набридла ця безвихідь.
Мені набридли ці невдачі.
Я для себе пишу – і я зізнатися
У своїх помилках не боюсь. Світ крихкий!

Де істина, де правда та розгадка
Усього, що оточує? Де ж вибір?
І що ж полягає в тому щасті,
Якого нам не вистачає у житті?
17.01.2004.

*

Дивне і привабливе життя і водночас порожнє і марне.
Якщо немає поряд коханої людини, то й життя – ніщо. Зникає страх перед смертю.
Дивно в житті все: то нам дуже добре, ми любимо життя, у нас немає слів від захоплення, а іноді, а може часто, нам погано, самотньо і нічого не тішить навколо, особливо якщо ми самі наодинці з собою самотньою та довгою ночі, що віщує новий ранок, в якому все буде як і раніше. А після цього колишнього буде нічого. Буде одноманітність, що повторюється. Це життя, наче метеорит, якому трохи менше дано життя, часу та простору. І йому доведено або все життя промайнути пустелею простору, не торкаючись яскравих зірок, або коли-небудь доторкнутися і спалахнути раз у своєму житті і назавжди. Торкнутися чийогось життя і пролетіти, зникнути, але, перетворившись на найдрібніші частинки, залишитися в усьому навколо, залишитися в кожному…. Важко жити і водночас цікаво. Що буде потім, що потім? Невже ми зникнемо? І все? Чи правда в існуванні душі? І вона не зникає? Кому вірити й у що?
31.03.2002.

*

Це небо цікавіше за життя, але в житті є і небо, світло, кольори, відчуття, аромат і почуття, які не можна передати.
31.03.2002.

*

Коли проблеми, то поганий настрій – це ще одна проблема.
Нехай буде на одну проблему менше – не руйнуйте гарний настрій! Подивися: світ прекрасний, життя прекрасне, скрізь є щось прекрасне, тільки треба побачити, помітити та прийняти, а не відкидати. Який смачний чай, яке смачне яблуко, як мені добре зараз: тиша, самопочуття в нормі, смачна цукерка, половина другого і день тільки починається, а коли прокинуся, буде чудовий ранок. Якщо прокинуся рано – зустрічу сріблястий, з перламутровими хмарами, світанок, і якщо буде холодно, то побачу гарне холодне небо, яке незвичайне за такої температури: у ньому стільки фарб, ну а якщо уважніше подивитися – стільки чарівництва, чудодійства та таємничості, і гордої величності!
Люблю тишу… тільки чути, як стукає стрілка годинника… як усе тихо! Добре, що я не сплю! Скільки всього приголомшливого проходить повз нас, скільки всього дивовижного! У кожній проблемі, суперечці можна знайти щось хороше: якби зі мною так не вчинили – я б не змінилася, не стала сміливішою, сильнішою, якби це сталося – не побачила б стосунки. У кожній чужій думці можна побачити характер, можна знайти для себе щось корисне, почути випадково потрібну інформацію, а потім, через час, не чекаючи цього – це використовувати чи продовжити цю думку, але лише своїми міркуваннями. Скрізь може бути поштовх.
19.10.2002.

Я ХОЧУ КОХАННЯ!

Я хочу кохання, я жадаю полум'я кохання!
Скільки чекати? І через що, кого пройти,
Щоб серце хлопець ніжний мені своє відкрив,
Подарував мені те, що чекаю я кожну мить?

Я хочу кохання, я вірю, що прийде до мене
Світлим ранком довгоочікуваний щастя день,
В цей час торкнешся ніжно ти до мене,
Ти, кого я стільки років шукаю у пітьмі.

Поцілуєш, скажеш, що закоханий і любиш ту,
Що зараз розтанула у твоїх руках.
Як я чекаю тих слів: «Тебе одну, люблю одну,
Будь завжди зі мною, прошу! Прошу, завжди!

Я хочу кохання, я жадаю полум'я кохання!
Як хоче море вийти із глибин.
Так само швидко, не наздоженеш, пролітає життя,
Просто з кожним днем сильніше хочу кохання!
18.07.2000.

* * *

Я люблю, знову люблю… вкотре?
А коли проб'є мою довгоочікувану годину?
І коли побачу і зрозумію мій шлях,
Що на полум'яній межі «тебе люблю»?

Я люблю! І скільки можна вкотре?
Це як схід і як потім захід сонця,
Це як години, що ось біжать, поспішають,
Забираючи дароване життя у нас.

1.08.2000.

* * *

Я знову повторю: хочу кохання.
Прекрасного, чистого, як спокійна вода.
Я, хочеш, крикну всім: хочу кохання!
Такого, як кожна мріє щоразу!

Безвітряна погода, немає кроків.
Але хтось шукає на своєму шляху і чекає
Чудове, чарівне кохання,
Що скрасить життя його від горя та сліз.

Шістнадцять років! Таке слово «ні»
Не заборонить мені ніколи, присягаюся, любити!
Хай помиляюсь, хай! Адже мій світанок
Подарує мені хранителя моєї душі!
6.08.2000.

Якщо життя назвеш…

Якщо життя назвеш жорстоким,
То знайдеш у ньому смуток.
Якщо життя назвеш хорошим,
То й щастя не знайти.
Якщо життя назвеш жахливим –
Смерть покаже, біль.
Якщо життя назвеш прекрасним,
То побачиш чари.
21.09.1999.