3 - Час

 "Таке на нього не подіє."

Якщо ніхто вхід не відкриє, то й вона не загине. Зацвіте, затанцює та загрозу не принесе.

  - Приведіть мені мого Раббана.                        

 Владімір Харконнен тихо дивився, як Пол паплюжить свою планету, свій рід. Він ніяк не зреагував на принесені для нього великі келихи.

 Здавалося, що його світ, світ великого Харконнена похитнувся.                      

Він подивився на Антраментову лозу, Владімір розумів, що користі від неї майже ніякої. Рослина була звичайна, маленька та все ж вона жива, дійсно жива... Хоч і не квітне.                                                               Племінник, справжній гігант та звір кивнув Владіміру й зупинився біля його сідала. Звір Раббан нетерпляче дивився на свого царя.        

 Квітка, яка раніше могла вражати згорнула своє листя.

 Лоза змінила свій колір від бузкового до напів-чорного. В'юнка, квітуча рослина з часом ставала все меншою і меншою, але мало хто це помічав. Одне з крихітних листя повністю відвалилося. Годі й думати, що буде далі, коли усі листки відпадуть.                                                      

 Мабуть, повітря трісне.                                  

 Звір надто добре запам'ятав коментар про цю Дівчину, цю Баклін та прохання Владіміра.

 Ага, "прохання".                                                                                    

  - Що ви обрали, дядьку?                                

  - Я певен, хочу цю. Вона виглядає сильною.              

Голос Владіміра громихнув, й той закашлявся, ковтаючи слину. Раптом ротова порожнина пересохла, Владімір відчув, що мокротиння як і тиснення біля черевної порожнини посилилось. Чоловік вирівнявся та відхаркнувши кров, відклав люстерко. Голос його охрип, але він все одно могутньо громихнув :                                                            

  - Давай, подавай йому сигнал.                        

 Він уже перестав з удаваною цікавістю підглядати за милою бесідою Робін та Пола. Схоже тепер він знав чого прагнув, але Пол Атрід сьогодні все ж мав спробувати власну зневагу та кров на смак. Звір нахилився та віддавши славу своєму господарю та дядьку, влаштувався сбоку біля маленької арени, трохи подалі у глибині тої "Харконненської пітьми."

 Звір приступив до справи, траба було чимдуж віднайти напрямок. 

 Якщо б хтось подивився на рослину, то побачив би, як рослина похилилася, а один з  листків скукожився.                                                      

 Тим часом Пол виглядав стомленим, а імператор трохи безжурно та з нудьгою глядів на Пола Атріда. У цій кімнаті вже усім стало зрозуміло, що Пол трохи не бум-бум у справах своєї країни.                                 Що й говорити про нові висадки, якщо "майбутнє дому Атрідів" спромоглося ігнорувати проблеми екосистеми й заговорило за платню. Робін не була спроможною затулити молодому Атридові рота. Цікаво, хто більше буде невдоволений усіма законами, майбутніми висновками батьки Пола Атріда чи сам імператор, який роздумував над власними запереченнями. Робін Баклі допускала, що зустріч затягнеться. Головне, що нового заколота не буде.                                                

   ***    

  - Ми не будемо використовувати Маулу, ми лишень трохи вимкнемо атомну зброю - Владімір трохи поперхнувся.              

Хоч про це ніхто й не перемовлявся, але Владіміру Харконнену неабияк поталанило, коли його родич Звір з позаминулих літ і перед повноцінним правлінням "знайшов" одні з найцінніших запасів *** та сховав їх у себе.                                                          

  - Залишається лише знайти ту крапку та направити. Завантаження буде швидким та потужним - правитель витер вимащені пальці.                

 Хтось з його прислуг подав цікаву думку :            

  - Я не беруся судити, мілорде, але наразити себе на небезпеку дійсно можно, бо якщо вдарити....                                                      

  - Я тут приймаю політичні рішення, а ти не радник.                                                          

 Біля людини стіл розлетівся, як і розлетілися шкереберть усі фрукти для поживи їхнього пана.                "Просто не змушуй."