8.1 Макс

Подобаюся... Однозначно Кіра не байдужа до мене!

Я це відчув. Кожною клітинкою свого тіла відчув її непідробні емоції. Гола правда, так би мовити.

Гола... Я не чекав, що застану руду тільки у одній білизні. Готувався до того, що вона може бути не одна в гримерці. Навіть відмазку придумав на цей випадок. Думав, що вона може вчинити скандал і вигнати мене.

Але що вона буде майже гола - не очікував. Всі заготовлені фрази миттєво вилетіли із голови, коли я побачив її. Таку тендітну, беззахисну, відкриту та ніжну. Справжню дівчину, а не те стерво, яке вона грає перед іншими.

Від вигляду ідеального жіночого тіла всі мої думки зібралися не в голові, а в паху. Дике бажання мною оволоділо. Я так хотів продовження нашого поцілунку, що заледве тримав себе у руках.

Дуже хотілося перейти межу, але я стримався. Мусив це зробити, щоб не злякати руду своїм натиском.

Кіра теж мене хотіла. Їй сподобалося все, що відбулося між нами. І її піддатливість та щирість ще більше зносили мені дах. Я був на грані...

Так! Треба заспокоїся! Бо я зараз повернуся назад і завершу розпочате.

Широкими кроками тікаю від дверей гримерної. Вилітаю на вулицю і підкурюю. Вечірнє вересневе повітря мене трішки освіжає. 

Але я все ще палаю. Тіло просто горить і руки тремтять від пережитих емоцій. Таке зі мною вперше.

Зараз є таке відчуття, ніби я і не цілувався до цього. Ніби всі мої попередні дівчата були не справжніми. Бутафорією. Аж гидко стало, як згадаю, скільки дівок я крізь себе пропустив. Розмінювався на дурниці, перш ніж знайти своє.

Як все змінилося за ці декілька днів... Моє життя, я сам...

Але тепер все! Ден правий - хочу Кіру, то треба забути про інших дівчат. Тепер є тільки вона...

Сигарета закінчилася. Роблю глибокий вдих- видих. Кидаю жуйку до рота і повертаюся до салону. Пора вже втілювати свій план у реальність - я хочу вкрасти Кіру. Забрати звідси.

Заходжу у приміщення. Вирішую  триматися поки що  подалі від рудої. Поспостерігаю за нею. 

Беру на барі віскі і намагаюся заховатися між натовпом.

Але в мене це виходить погано. Ден помічає мою постать і прямує в мій бік.

-Ти де був? Дурниць хоч не наробив? - питає друг, зупинившись поруч.

-Ще не встиг. Але все ще попереду... - загадково відповідаю і відпиваю віскач.

-Тобто?  - Ден підняв брову. 

-Все буде норм, бро. Обійдеться без скандалу та бійки. Все пройде тихо і нудно, - плескаю друга по плечу.

-Але якщо хтось буде шукати мене чи Кіру - ти нічого не знаєш і навіть не підозрюєш,ок? І ключі від твоєї тачки побудуть поки що в мене, - тихо кажу Дену.

Друг спочатку хмурить  брови, але шляхом певних розумових дій він все зрозумів і витріщив на мене очі.

-Ти хочеш її вкрасти, чи що? - питає мене.

-Ну я ж просив тебе навіть не здогадуватися,- награно кривлюся і посмішка мимоволі виникає на обличчі, бо бачу, як руда виходить із - за куліс подіуму. Така гарна, в шикарній зеленій сукні. Кіра зібрана і здається спокійною. Невже вона прикидалася переді мною? Мене досі підтрушує від збудження. А вона так впевнено виглядає...

Дівчину одразу обступають журналісти.  Ну що ж, почекаю трішки. Зараз не той момент, щоб вкрасти руду на очах не тільки у гостей заходу, а ще і в прямому ефірі.

-Макс, ти здурів... - бубнить поруч Ден.

-Я не здурів, лікарю. Я просто закоханий, - віддаю другу свій келих із недопитим віскі і йду. Бо його нудні повчання я зараз не хочу слухати.

У моїй голові є чіткий план. Я мушу його здійснити. І поради мені не потрібні.

Займаю вигідну позицію для спостереження. Кіра все ще говорить із папарацці. Але ось її мати кличе дівчину до себе і руда модельним кроком, із широкою посмішкою підходить до неї. Слідкую за кожним її кроком, як заворожений.

Жінка знайомить Кіру з двома мужиками, що стоять поруч із нею. Мудаки якісь. Розглядають руду, немов вони на оглядини прийшли. Мало їм було дівок на подіумі, так вони ще і на мою витріщаються. 

Мою... Так, вона буде моєю. Без сумніву.

Кіра залишається наодинці із чоловіками. Йде розмова. Я весь напружуюся. Долоні самі собою стиснулися у кулаки. Хочеться підчистити трошки ці самовдоволені пики.

І не дарма я так завівся. Бачу, як пузатий удод кладе рудій руку на сідницю. Стискає її. 

-Сука! - виривається у мене і я лечу в їх сторону. Ну не вийде без бійки.

Поруч з'являється Ден. Він хапає мене за плечі і струшує, змушуючи глянути на нього.

-Не роби цього! Ти знаєш, що хорошим це не закінчиться. Махати кулаками тут і зараз - не вихід. Тільки гірше зробиш. Кіру скомпрометуєш. Сам зганьбишся!

-Пофіг!!! - гарчу другові в обличчя. Кидаю погляд в сторону рудої. 

Кіра вже відійшла від тих козлів і очима когось шукала у залі. Вона була стурбованою. Ще б пак! Якби мене лапали якісь чмирі пузаті - я б взагалі в істерику впав.

Ден прослідкував за мої поглядом і полегшено видихнув:

-Ну от бачиш! Вона не дасть себе образити. Ця дівчина знає собі ціну. Все нормально! Видихни і заспокойся, бро!

Я ніби і чув слова друга. Але перед очима стояла картинка, де жирдяй лапає Кіру і злість застилає очі. Хочеться їм врізати! 

-Макс, візьми себе в руки! - прикрикнув на мене Ден.

Наша колотнеча не залишилася непоміченою. До нас на всіх парах мчали Стас і Кирило. За ними несміливо наближалися Аля і Крістіна.

Тільки цього не вистачало! Зайві глядачі мені не потрібні.

-Щось не так? - спитав Кирило, змірявши здивованим поглядом мене і Дена, що все ще тримав мене за плечі.

-Все норм,- говорить Ден і відпускає мене,- просто Макс рветься до моделей у гримерку. Я його стримую як можу.

-Тоді тримай нас обох, бо в мене теж виникли такі авантюрні думки,- засміявся Стас.

Я ж не слухав їх подальшої розмови. Знайшовши Кіру очима продовжую слідкувати за нею.

Руда про щось сперечається з матір'ю. Жінки явно не знаходять спільної мови. Останнє слово залишилося за мамою Кіри. Вона покинула її посеред залу.