6.7 Макс

Вибрати прикрасу для Соні я так і не зміг... Коли твоя голова повністю забита думками про іншу, то обирати подарунки для коханки не виходить...

Попрощавшись із Деном я поїхав із салону. Коли йшов намагався не дивитися в зал, де працювала Кіра. Якщо ще на неї подивлюся-чокнуся точно.

Виїзджаю на трасу і просто їду в нікуди...

Слова Дена про мої почуття до Кіри мене збили з пантелику. Як я можу закохатися? Я навіть не знаю, що це за почуття таке? Як себе поводити тепер?

Мене кохали дівчата. Соня яскравий тому приклад. І поводила вона себе поруч зі мною не завжди адекватно. Була занадто нав'язливою, доступною.  Була розкритою книгою переді мною.

Я ж так себе поводити не повинен? Не буду ж я вішалися на Кіру? Плутатися у неї під ногами та пропонувати себе,як дешевий жиголо? Навіть поради спитати немає в кого... 

Жоден з нашої компанії не кохав дівчину. Ми тільки користувалися жіночим тілом і красою. Про кохання навіть не думали ніколи. Образити почуття дівчини було для нас раз плюнути. 

Тепер я на місці закоханої дівчинки і що робити з цими почуттями я не знаю...

Цікаво,а що Кіра відчуває до мене? Я їй теж подобаюся чи ні? Прийме вона мене таким, як я є чи ні? Та чи потрібен я їй взагалі?

Ну от! Уже почалися сопливі думки про нерозділене кохання... Дурень я!!!

За цими роздумами я не помітив,як приїхав додому. Вдома нікого не було. Тиша будинку тільки розізлила. Якби Анжела діставала зараз мене своїми дурними питаннями чи батько пиляв за щось - було б легше. Відволікся б якось.

Лечу одразу у спортзал. Раніше дівчата допомагали зняти напругу. Тепер я напружений через дівчину і допомогти мені може тільки спорт.

Гучна музика і фізичні навантаження таки роблять свою справу. Думки про Кіру трішки вляглися в голові,а тіло нило від приємної втоми.

Одразу після зали йду до басейну. Роздягаюся наголо і пірнаю у воду. Вдома все одно нікого немає- соромитися мені нікого. Та і нічого. Я ідеальний.

Але чи ідеальний я для Кіри? Вона дійсно ідеальна. Красива, розумна, впевнена в собі, успішна, дівчинка з порядної сім'ї.

А от я маю декілька недоліків. Та що там декілька! В мене їх безліч. Чого тільки коштує моє розпусне життя. Мої нічні перегони, аварії та бійки. Та і родина моя до ідеальної не дотягує...

Знову ці ванільні думки заполонять голову! Як бути мені тепер! Краще б Ден сказав, що я божевільний. Мені це легше було б прийняти, ніж те, що я закоханий в руду.

Виходжу з басейну і обтираюся рушником.

-Не думала, що ти мене так зустрічатимеш...

Чую за спиною голос Соні. Чого вона приперлася? І без неї зараз важко.

-Ти чого припхалася? Як ти взагалі зайшла у будинок? - повертаюся до дівчини і кидаю на неї грізний погляд.

Не соромлячись Соні продовжую витирати вологу з тіла. Обмотую рушник навколо стегон і відчуваю на собі увагу дівчини. Вона розглядає мене, посилаючи багатообіцяючі погляди.

-Я приїхала поговорити про вчорашнє,- томним голосом сказала Соня. Вона почала потихеньку рухатися до мене.

Я ж стояв на своєму місці і чекав, що буде далі. Цікаво, що ще готова зробити Соня, щоб я був з нею. Хоч і не надовго, не щиро, але був її.

-А про що говорити? Я вибачився перед тобою. Ти ніби мене пробачила, все зрозуміла. 

-Зрозуміла, та не все. Я не змогла дочекатися нашого вечірнього побачення і вирішила приїхати до тебе, - Соня проводить пальцем по моїх грудях.

Блін, знову у неї холодні руки! В Кіри вони теплі, ніжні такі...

Перехоплюю її руку і пильно дивлюся дівчині в очі. Там явно видно бажання. І кохання до мене. Не знаю як це пояснити,але те що Соня мене кохає я знаю. І без її зізнання я це знав. 

Невже і я дивлюся на Кіру такими очима? Невже і мій погляд схожий на погляд вірного песика, що готовий задля хазяїна на все.

-Чого приїхала? Ми ж ввечері домовлялися зустрітися. Я б до тебе приїхав...

-А я захотіла тебе побачити зараз, не чекаючи вечора. Вчора ти був занадто холодний,чужий зі мною і я вимагаю вибачень...

Соня шепоче своїми накачаними губами до мене і лізе цілуватися.

Відвертаюся. Не хочу її зараз. Навіть ніде нічого не ворухнулося. Тільки нудити почало від її парфуму і дешевого спектаклю.

-Сонь, давай я зараз одягнуся і ми поїдемо, десь повечеряємо і поговоримо про все,- намагаюся відкараскатися від неї.

-Навіщо кудись їхати,якщо ми можемо і тут поговорити. Ти тут. Я тут. І мені здається, що до розмови ми готові теж.

Соня пильно дивиться на мене. Притискається до мого торсу грудьми і цілує мочку вуха. І я здався. 

Я ж не залізний! І близькість із Сонею має допомогти мені вигнати Кіру з голови.

Беру Соню прямо біля басейну, на шезлонзі. Довго терзаю дівчину, поки таки отримую розрядку.

 Але ця розрядка була тільки фізичною. Морально мені стало тільки гірше. Після сексу з Сонею я відчував якусь огиду до себе. Трахаю одну, кохаю іншу...

Відриваюся від Соньки і одразу пірнаю у басейн. Нащо я це зробив? Тільки гірше стало.

Виринаю з води з чіткою думкою, що це був останній раз. Не хочу я більше так. Не хочу з Сонею, хочу Кіру. Хочу з нею. Довго і щиро. Хочу взаємно, а не гру в одні ворота.

Соня вже одяглася і лежала не шезлонзі. Я не виходжу із басейну і говорю їй:

-Сонь, тобі пора!

-Що? Куди?- розкривши широко очі дивується дівчина.

-Додому,Сонь, додому. І не приїзжай більше до мене.

-Чому? Я тебе не розумію. Вчора ти мене відшив, сьогодні зранку вибачався і я приїхала. У нас був секс! - обурювалася Соня.

-Секс нас був безліч разів. І бути з тобою джентельменом я не обіцявся. Взагалі нічого тобі я не обіцяв. 

-Мені здавалося, що щось останнім часом змінилося між нами. Ти був таким ніжним зі мною. Часто приходив до мене. Я думала, що ти змінив думку про наші відносини. Я ж кохаю тебе, Макс...

Соня підійшла до краю басейну і присіла біля мене. Вона дивиться мені в очі і я знаю, що вона чекає. Взаємності. Але я дати її не можу. Після сексу з Сонею я розумію, що таки закохався в Кіру. І тепер мене ніхто не цікавить окрім неї. Треба прийняти це - за три дні я втюрився по вуха у руду бестію.