6.6 Кіра

Решту фотосесії відпрацьовую просто на ура. Всі навколо були задоволені - і мати,і замовниця, і фотограф,і піарники.

На хвилі злості на Макса я працювала як заведена. Навіть пігулку додаткову пити не прийшлося.

Як він сміє мене жаліти? Та хто він взагалі такий? Що він знає про мене? Хто дозволив йому руки розпускати?

Хоча його дотик був мені приємним. Долоню начебто досих пір гріє його велика рука.

Після зйомки втомлена і досі зла їду з мамою додому. Вона тільки і веде розмову про сьогоднішню зйомку, купу вигідних знайомств, що вона сьогодні завела. Ну і про подаровані прикраси розпинається так, ніби вперше золоті вироби побачила.

Мої ж думки весь час поверталися до зустрічі з Максом.

Він сьогодні був якийсь не такий,як вчора. Щирий чи що. Ні, мені здалося. Це все гра. Я не маю приймати правила цієї гри. Але ці очі.. Його тепло руки...

Вдома нас чекає сімейна вечеря. Вперше за тиждень ми збираємося всією родиною за столом. Тому швиденько приймаю душ,  переодягаюся у домашній одяг і спускаюся до столової.

Тато вже тут. І брат із сестрою теж. Мама спускається після мене. Вечеря проходить за стандартними розмовами про наше навчання, про враження від універу та про бізнес тата. Мама встигає вставити і свої п'ять про мої модельні успіхи на татковій батьківщині. 

З боку на нас подивитися- ми ідеальна сім'я. Але я ж знаю, що ніфіга ми не ідеальні. Ніхто з нас. Хіба що Кріс. Вона в силу свого віку ще не встигла зіпсуватися.

Напруга за столом зростала з кожним словом. Тому до подачі десерту вона достигла апогею і мама не стримується:

-Коханий, дозволь я все розкажу дітям?- звернулася мама до тата.

Невже вона зараз про все зізнається? І тягар сімейної таємниці впаде з наших плечей? Але чому саме зараз?

-Якщо в тебе все готово-говори,- спокійним тоном відповів тато, відпиваючи вино з бокалу.

Кирило з Крістіною здивовано поглядали то на маму, то на тата, то на мене. Я ж невідривно дивилася на матір, міцно стискаючи столові прибори. Зараз все розкриється, зараз всі дізнаються правду...

-Я відкриваю свій салон вечірнього одягу у цьому місті!- радісно вигукує мама, салютуючи нам бокалом.

-Що?- вигукують одночасно брат і сестра.

Я ж з полегшенням видихнула. Не готова я ще до відкриття правди...

-Так! Я мріяла про це ще в Італії, вже і приміщення підшукала,і потрібні зв'язки в світі моди завела. Але наш переїзд сплутав карти. Але завдяки татові моя мрія збулася тут. І вже наступними вихідними я планую відкриття салону!!!

Мама сяяла від щастя. Тато лише задумливо посміхався і мабуть прикидав, у скільки ж мільйонів обійшлася йому мамина мрія.

-Мамо, це чудова новина!- говорить Кріс і обіймає маму.

-Я так рада за тебе. Пам'ятаю, що в Італії ти говорила про свій салон вечірньої моди. Але щоб наважитися налагодити цей бізнес тут - ти молодець!- продовжує сестра.

-Так, ти мамо молодець!- приєднується брат до привітань. Але Кирило не зміг не підколоти маму.

-Тим паче, що дві клієнтки в тебе вже є, -глянув брат на мене і сестру. - А скидки там для нас будуть? Хоча я сукні не ношу...

Батьки вирішили проігнорувати жарти брата. Якщо його зачепити- буде гірше.

-Вітаю, мамо!- видавлюю із себе посмішку. Моє хвилювання ще не відпустило мене і це єдине, що я змогла сказати.

-Дякую,Кірочко! У нас із тобою на наступному тижні багато роботи. Треба запустити рекламу, піар компанію, проконтролювати організацію відкриття і багато іншого. Ти ж не відмовиш мені у допомозі? 

-Звісно ні,- посміхаюся матері, а  сама подумки думаю про те, що наступний тиждень буде для мене пеклом.

-А чи не заважатиме це навчанню Кіри? - вступає у розмову батько.

-Та звісно ні! - обурюється мама. - Ми на такі суми проспонсорували їх навчальний заклад, що дітям і з'являтися там не обов'язково!

-Чудові слова,мамо! Я так ректору з деканом і передам,- оживає Кирило.

-Не блазнюй, сину,- підвищує голос тато. - Так, ми спонсоруємо ваш університет. Але це означає, що можна виходити за рамки. В тебе останній курс і час братися за голову. Почати цікавитися бізнесом нашої родини. А не тільки її доходами та рахунками в банку.

От зараз і почнеться. Одвічна проблема батьки і діти. Тільки в нашій родині ще плюс гроші. Великі гроші.

Кирило кидає на батька гнівний погляд і огризається:

-Ну вибачте, що я не такий ідеальний. Зате у вас є дві ідеальні донечки. Їх повчайте. Дякую за вечерю!

Брат різко встає із за столу, що аж прибори задзвеніли. 

-Сядь!- гиркнув батько на Кирила.

-Я ситий! Не хочу псувати вашу сімейну ідилію!- виплюнув брат у нашу сторону і швидко йде до своєї кімнати.

Батько відкрив рота, щоб щось ще сказати. Але мама взяла його за руку і помахала головою, мовляв не треба. Всі ми знаємо, що краще не зачіпати зараз брата.

Тато видихнув. Відпив ще вина і сказав:

-Думаю, що нам всім вже час. Дякую за вечерю!  

Бажаємо батькам надобраніч і прямуємо до своїх кімнат.

-Що напало на Кіра?- питає Кріс.

-Незнаю, для нього завжди питання сімейного бізнесу було нецікавим. Але тиск батька робить своє і він заводиться тепер з будь якого приводу... - роздумую я.

-Я рада за маму. А ти?- продовжує сестра.

-Теж, - коротко відповідаю.

Я розумію, що тепер я працюватиму вдвічі більше, а спатиму і відпочиватиму  вдвічі менше.

Прощаюся із сестрою, бажаю їй надобраніч. В кімнаті падаю на ліжко зовсім без сил. Навіть не переодягаюся в піжаму. Просто підкладаю під щоку руку, яку сьогодні тримав Макс у своїй долоні, і засинаю.

Мої любі читачі!!! Дякую, що дочекалися продовження історії! Обіцяю не затягувати із оновленнями❤️

І в честь свята весни оновлюю і ще одну книгу із циклу "Мажори". Завітайте до книги "Моя дівчинка", що розповідає трішки іншу історію)))

Весни в душі і миру нам, дівчатка💐!!!