6.3 Макс

Швидко збираюся на зустріч із Деном. Одягаю свої улюблені чорні рвані джинси та  чорну футболку. Настрій хороший, тачка тепер у мене є- життя вдалося.

Вилітаю з будинку на всіх парах. Анжела щось там мені вслід кричала,але я її не слухав. Ні перед ким відчитуватися не повинен. Особливо перед нею.

Тепер я на колесах і ніяких перешкод переді мною не має. Виїзджаю на трасу і розганяю авто майже на максимум. Непогано йде машинка. Стас знав як мені догодити.

За 10 хвилин я вже у місті. Так скучив за водінням, що гнав незважаючи ні на що. Пара штрафів мені таки світить,але то фігня.

У місті швидкість вже скидаю, бо хоч і вихідний сьогодні, та трафік шалений. А в аварію потрапляти в мої плани не входить. Тому сунуся,як черепаха. Поглядаю на годинник- Ден вже мабуть доїхав,а я ще в дорозі.

Набираю друга, щоб попередити про запізнення, бо він цього дуже не любить:

-Ден,я трішки спізнююся. Такі затори скрізь, наче сьогодні не вихідний,а будній день і всі на роботу спішать, - оправдовуюся перед другом,як тільки він взяв слухавку.

-Нічого,я сам тільки добрався. Я тебе у мами в кабінеті зачекаю, бо в залі такий переполох сьогодні,- говорить друг.

-А що таке? Всі мешканці міста до вас в бутік прямують, бо тітка Женя влаштувала розпродаж?- намагаюся жартувати, але погано виходить, бо концетруююся на дорозі.

-Та ні, -хмикає Ден.- У нас тут зйомка сьогодні. Маман запускає нову лінію прикрас і активно працює над піаром. Тому  Кіра  Кустинська стане обличчям реклами, бо вона відома модель і профі своєї справи.

-А ти звідки знаєш?-починаю дратуватися я. І справа не у заторах чи дурнях на дорозі.

-Що саме знаю?- дивується Ден. - Що вона модель? Чи що вона у мами зніматиметься? 

-Що вона профі,- гарчу в трубку.

-Так я дивлюся зараз на неї, на її роботу- то досить непогано. Хоча я мало що тямлю в цьому всьому, аби мама була задоволена і реклама працювала,- спокійно веде розмову Денчик.

-Ясно,я скоро буду,- відрізаю другу і кидаю трубку.

Доведеться і по місту порушити пару правил, щоб пошвидше дістатися до салону тітки Жені. Я не можу проігнорувати цей шанс пересіктися з рудою. Треба використати його по максимуму. Та і подивитися на неї в роботі кортить. Не все ж Дену її роздивлятися.

Від думок, що не неї зараз дивиться Ден і ще якісь хлопці мене почало сіпати. А ще всередині зароджувалося якесь нове відчуття,раніше мені невідоме. Я в той момент ще просто не знав, що це прокидалися ревнощі.

Долітаю до салону і паркуюся прямо біля вітрин. Виходжу з авто і зависаю: прямо переді мною, за склом стоїть Кіра.

Вона шикарна. Червона коротка сукня вигідно підкреслила її декольте, довгі ноги, талію. Кольє на шиї та браслети на руках чудово підходили до сукні. І Кірі теж неймовірно пасували ці прикраси. На ній навіть туфельки були всипані якимось блискучими камінцями. Її довге волосся було зібрано у пишну зачіску і переливалося під світлом софіта. 

Ну прямо Богиня. Я роздивляюся її через сонцезахисні окуляри. Дивлюся не довго, бо дівчина ніби відчула мій погляд і оглянулася.

Кіра дивилася прямо мені в очі. Я навіть через окуляри це відчував. І саме окуляри рятували мене від викриття. Якби не вони, то руда прочитала б в моїх очах все, що я зараз відчуваю- захват, цікавість та хіть.

Так, хіть між цими емоціями переважала, бо я дико захотів Кіру. Так захотів, що аж руки в кармани джинсів прийшлося засунути, щоб не лякати перехожих своїм стояком.

Але в її очах я не помітив взаємних емоцій. Її очі потухли,вони не мали того вогнику, що був вчора вночі у клубі. Зараз очі Кіри випромінювали тільки втому,а погляд був схожим на погляд приреченої, загнаної тварини.

Кіра відвернулася від мене, бо до неї наблизилася якась жінка. Ця пані щось голосно говорила Кірі і махала руками. 

Руда вислухала цю жіночку і пішла кудись вглиб салону. На мене вона навіть не оглянулася.

Треба і собі заходити, бо погляд рудої мене стурбував. Я тепер відчуваю якесь хвилювання за неї. Щось з нею не так і маю дізнатися що...

Любі мої! Сьогодні річниця початку війни... Такі страшні слова,але ми змушені їх вимовляти і жити в нинішніх реаліях... Тримаймося! Перемога за нами!

Мені від всього навколишнього жаху допомогає відволіктися моя творчість. Сподіваюся Ви теж відволічетеся від поганих думок під час прочитання моїх книг. Гарного вечора) Все буде Україна!!!🇺🇦