6. Кіра

На диво мій ранок почався не о 5:30,як я собі думала. Я прокинулася сама,не від крику матері, а від дзвінка телефону. Ну хто це мене збудив о 8:00? Я ще спати хочу...

-Так,- я підняла слухавку, бо телефонувала моя Бьянка. Сподіваюся вона з добрими новинами.

-Невже ти спиш? Навіть я вже на ногах!-кричала подруга в слухавку. 

-Сьогодні я сплю... В мене вчора нічка була шалена ...- тихо відповідаю подрузі.

-Оу! З цього місця, будь ласка, подробиці в студію!-захоплено щебетала Бьянка.

-Це не те, про що ти , збоченко, подумала! Кріс і Кирила вчора вночі з перепалки треба було витягати,от я і була зайнята сестрою.

-А я то думала, що почую зараз гарячі подробиці... А ти як завжди...- бурчала Бі.- Ну добре, я чого так рано- смс з номером посилки отримала? Все ок?

Блін, я забула за посилку. Смс від Бьянки прийшло на зйомці,я його не відкрила. Потім ресторан, додому,клуб... Закрутилася...

Поки Бьянка щебече знову про те, що мені пора звернутися до лікаря і сказати рідним про свою спину, я заходжу в повідомлення і перечитую інфу про посилку. Через два- три дні вона приїде. 

-Так, все побачила, дякую тобі. А тепер з твого дозволу я ще посплю, бо хто зна коли в мене ще буде така нагода. Мама мене вже і тут роботою завантажує...

-Добре, спи, сонька! Як виспишся-телефонуй.

Подруга відключилася, а я пробую знову заснути. Безрезультатно. Кручуся,верчуся,але сон втік.

Вирішую, що раз  поспати не вийшло- буду валятися у ліжку,поки мене не витягнуть з нього. Рука сама собою потяглася до телефону.

Раніше я не помічала за собою такого фанатизму по відношенню до соціальних мереж. Але зараз я знову і знову гортаю стрічку інсти, заглядаю на сторінки до своїх італійських знайомих, у Бьянки лайкаю парочку нових фото. Ну і чорт мене смикнув зайти на його сторінку...

Волков як раз викинув нову сторіз. На фото він стояв по пояс роздягений, тільки після душу,судячи з рушника на поясі. Симпатичний такий, посміхається... Внизу фото підпис :"Лайкнеш?"

От бабій! Вчора він мені здався таким щирим, таким відкритим переді мною... А зараз виставляється на показ в майже голому вигляді для всіх...

Обурено відкинула телефон і зіскочила з ліжка. 

Ну чому я так на нього реагую? Хлопець як хлопець. Але вчора, в клубі, я відчула щось між нами... Щось взаємне... Інтерес, зацікавленість, симпатію...

Мабуть це все мені здалося. Або він так віртуозно мене вирішив зняти. Щоб бути оригінальним за свого кучерявого друга.

Треба викинути його з голови. З такими як Макс мені точно не по дорозі.

Беру телефон знову до рук і зависаю на його фотці. Гарний, зараза... Раз це гра з його боку- треба підтримати її, нехай хлопчик потішииться. Я лайкаю його фотку і спокійно йду в душ, поки Кріс ще спить.

У душі випиваю свою рятівну таблетку, роблю легкий макіяж, заплітаю косу і випускаю пару паси біля обличчя. Переодягаюся у шорти і футболку. Треба спускатися поснідати.

Перевіряю телефон і бачу ще одне повідомлення в діректі, від Волкова.

"Дякую за лайк,я його чекав😘"

От Казанова! Чекав він. Всім мабуть так відписує. Я проігнорувала і це повідомлення і спустилася вниз.

На диво в столовій сидів батько, пив каву, і мама разом з ним. Вона захоплено про щось йому говорила,а той лише махав головою і пив каву.

-Доброго ранку!- вітаюся до батьків і сідаю за стіл.

-Доброго,- буркнув тато і занурився у планшет. Весь у роботі,як завжди. Тепла від нього і ласки я не відчувала ніколи. Це не дивно, зважаючи на все...

-Вітаю, серденько,- посміхнулася мама,- твій тренер прихворів, тому я тебе і не будила на тренування. Виспалася?

-Так, дякую,- відповідаю мамі і наливаю собі сік. Тягнуся за круасаном,але мама вставляє свої 5.

-Кіро, тримай себе в руках! Одне тренування не прибрали твої зайві кілограми. Тому краще від випічки відмовитися.

-Добре- погоджуюся я підтягую до себе тарілку з вівсянкою. Я все одно з'їм цей круасан, хай не вдома,у кафе чи навіть супермаркеті куплю і з'їм. Завжди так робила.

-А де Кирило? Крістіна?-запитав тато, відірвавшись від планшету.

-Ще сплять мабуть,- відповіла мама.- В мене новини є, хотіла б їх при всій родині оголосити,але...

-Це те про що я думаю?-якось сердито спитав батько, зиркнувши на матір з під лоба.

-Так, любий,- засяяла мама.

Я ж сиділа і мовчки колупала свою вівсянку. Про що говорили батьки далі-не дослухалася. Перед очима стояла фотка Макса... Козел! Засів у голові...

-Кіро, ти мене чуєш?!-смикнула мене мама.

-Що?-виринаю із думок. 

-Іди збирайся, у нас сьогодні фотосесія для магазину прикрас. Твоє личко стане окрасою мережі ювелірних бутиків. Гарно,правда?- сяяла мама.

-Клас,- муркнула я пішла до себе в кімнату.

Даремно я гадала, що в мене вихідний. Відпочинок мені тільки сниться...

Я вже так втомилася ... Хочу здатися...

Дякую, що дочекалися оновлення! Трішки прихворіла і тому затрималася... Підтримайте мене і книгу своїми зірочками))) А я швиденько допрацьовуватиму нові розділи! Тихої ночі нам всім❤️