5. Кіра

Швидко спускаюся до автомобіля, по дорозі вводжу в пошук адресу цього клубу. Сідаю в авто і за підказками навігатора долітаю до Привида за 15 хвилин.

На вході в клуб купа людей. Всім так хочеться відірватися в п'ятничний вечір, що аж не проштовхнешся. Але мені вдається пролізти між шанувальниками клубного життя до входу, на якому стоїть фейс-контроль.

-Скільки за вхід,- підвищеним тоном питаю я.

-Лялю, в тебе мабуть скільки немає,- тягне либу амбал, що виконує роль пропуску в клуб,- але я можу взяти натурою,якщо в тебе не вистачить.

Він хтиво оглянув мене і спробував торкнутися моєї талії.

-Я спитала скільки за вхід,- ще голосніше задала я питання і глянула на амбала вбивчим поглядом.

-500 без черги, а хочеш щоб дешевше було то чекай в черзі... Ну або погоджуйся на мою пропозицію,- вигнув він свою брову та пограв біцепсами.

Я мовчки дістала гроші і ткунула йому їх в обличчя. Амбал тільки криво усміхнувся і відступив від входу, пропускаючи мене всередину.

В клубі було шумно і дуже пахло алкоголем. Димом теж пахло,але не сигаретним. Скоріше за все кальян. Музика лунала  зі всіх боків і рвала барабанні перетинки. Не люблю я такі місця. Не моє це.

І де ж мені знайти в цій кучі людей Кріс та Алю? А Кір де?

Я пробувала протиснутися через танцюючий натовп і видивитися сестру. Але все було марно. 

Поки я пробиралася через весь зал до імпровізованої сцени, що знаходилася біля сходів на другий поверх, мене декілька разів облапали та шльопнули по  пятій точці. Не навиджу я це місце! От з першого разу зненавиділа!

Добравшись до сцени витягаю телефон і немагаюся набрати Кріс. Абонент недоступний. Набираю брата-те саме.

І тут я бачу, як моя сестра і брат разом із чорнооким і його компанією піднімаються по сходах, кудись на другий поверх.

Подружилися вже? Чи навпаки вони між собою билися-сварилися?

Зараз розберуся і мало не покажеться нікому,це вже я обіцяю.

Піднімаюся вслід за цією чудо компанією. Вони заходять в одну із кабінок. Я ж переводжу подих і заходжу майже слідом за ними.

Моєму погляду відкривається картина. Кріс разом із Кіром стоять біля дивану і про щось сперечаються. Аля зі своїм братом сидять на диванчику і дівчина активно намагається витерти зчесану щоку брата серветкою. Кучерявий в цей час, витираючи розбиту губу, розливав алкоголь у стакани. Але побачивши мене завмер із тупою посмішкою на обличчі.

А мій погляд зупинився на останніх дійових особах цього спектаклю. Чорноокий стояв перед дівчиною, здається Соня її звуть,вчиться зі мною в одній групі. Вона намагалася доторкнутися до його побитого обличчя,але він відмахнувся від неї і сказав "Нічого".

Як це нічого? Була бійка? Всі по своєму постраждали.

-Я б не сказала, що нічого не сталося,- голосно вимовила я, намагаючись вкласти всю злість, що зараз вирувала в мені. І чогось ця злість стала тільки сильнішою, коли я побачила чорноокого поруч з цією дівкою.

Всі підняли на мене очі.

-Кіро? Що ти тут робиш?- запитав брат.

-Це я зателефонувала Кірі- відповіла за мене сестра, втягнувши голову у плечі.- Я просто злякалася і не знала що робити, от і вирішила набрати Кіру ...

-А наша компанія тільки прибуває,-весело обізвався кучерявий,- за це треба негайно випити.

Він підскочив до мене зі стаканом віскі і ткунув мені його під ніс. От тут я і зірвалася! Вихвачую цей стакан у кучерявого із рук і виливаю вміст йому в обличчя.

Стас просто оторопів від такого... Та і не тільки він. Всі аж роти повідкривали.

Я ж спокійно ставлю стакан на стіл і говорю йому:

-Якщо ти ще раз до мене підійдеш чи з'явишся в моєму порі зору, то я виллю тобі в обличчя вже не елітний алкоголь, а сірчану кислоту!!!

Обходу цього кучерявого клоуна і накидаюся на брата:

-Ну що Кір? Отримав по мармизі? Так тобі і треба! Тебе попросили про таку дрібничку-наглянути за сестрою,але ти ж явно був зайнятий іншим. Чи скоріше іншою,чи іншими! 

-Слухай, он у подруги Кріс взагалі три няньки було. Вони теж прогавили дівчат...-став огризатися брат.

-Ніхто нічого не прогавив,- тихенько втрутилася у нашу розмову Аля,- все обійшлося. Хлопці вчасно підійшли і вступилися за нас. Ну а те що в них фізіономії побиті-так це класика. Туса в клубі без бійки- це не туса.

-І тепер ми з Алею маємо негативний досвід походу до клубу і ще довго нам не захочеться повторити,правда?- звернулася Кріс до подруги, на що та швидко закивала головою.

-Ну от і добре, тоді поїхали додому. Я думаю з тебе досить на сьогодні вражень,- беру сестру за руку і знову відчуваю печіння між лопаток. Мене пропалює поглядом чорноокий.

Різко повертаюся і зустрічаюся з ним поглядом. Його очі заглядають прямо мені в середину,виймаючи найпотаємніше. Він легенько посміхнувся. Я швидко відвертаюся до сестри.

Кріс дивиться на мене котячими очима:

-Давай залишимося ще трошки. Мені мама до 2-ї дозволила гуляти. Вже он 12:30. Ще трошки і поїдемо. Тим паче ми тут у безпеці,нас ніхто не зачепить тут.

-Ти впевнена,що все добре? Ти дійсно хочеш тут залишитися?-спитала я сестру, оглядаючи танцпол і кабінку презирливим поглядом.

-Ну звісно у нас тут не Італія,але запропонувати компанію та пристойні веселощі ми можемо,- вставив свої пять у розмову Ден. Він міцно обнімав сестру, яка таки його вмовила і тепер активно відтирала його щоку від крові.

-Та я бачу...- буркнула я.

-Наша королева не звикла до такої простої компанії, правда? Не вийшли хлопчики і дівчатка пиками?- запитав мене брат,але італійською, щоб не образити своїх нових друзів.

Кріс тільки очі округлила і чекала, що я відповім брату на його заявки,і чи дозволю їй побути в цьому гадюшнику ще.

-Ти придурок,Кириле. Я за сестру хвилююся, бо їй не місце в такому гадюшнику.  А ти знову все переводиш на мене. Не набридло стібатися наді мною та брати мене на слабо?-теж на італійській відповіла я брату.

Тим часом всі слідкували за нашою словесною перепалкою, звісно не розуміючи ні слова.