2.5 Макс

Після закінчення пар наш тренер Олег Борисович скинув у командний чат повідомлення про перше тренування,яке має відбутися сьогодні ввечері,в університетському спортзалі. 

Ну і добре, хоч на тренуванні відволічуся від дурних думок. Після візиту рудої я чогось місця собі не знайду. Все згадую її зелені очі. Як вона проникливо дивилася на мене... Фух... Ну прям мана якась...

Це мабуть тому, що в мене дівчини давно не було. Ну як давно-два дні це теж термін не малий... А руді в мене були чи ні? Не пам'ятаю я рудих в своєму арсеналі,от мене і переклинило трошки від новенької. Треба виправити це сьогодні ж. Після тренування у моєму ліжку має бути руда дівчина.  Зеленоока - це взагалі був би джек-пот. Я себе знаю! 

Ще якби Стас замовк, то було б супер! Він думає, що руда на нього так пристально дивилася,але я ж знаю кому вона в душу заглядала...

-Нє, ну ви бачили як вона на мене дивилася!?-торочив як заведений Стас.

- От зуб даю, що через пару днів ця моделька буде моя. Між нами аж іскри летіли-так вона мене хоче!  Запала -зуб даю!

-Ти заткнешся сьогодні чи ні!-не витримав я. Злість почала переповнювати мене і норовила вирватися на свободу неконтрольованим фонтаном.

-Та чого ти, бро,-плеснув мене по плечу Ден. Ми якраз всі разом чекали Алю на стоянці.

- Він видно закохався нарешті. Рано чи пізно це мало б статися, тому маємо підтримувати друга в цей важливий момент,-саркастично, з розумним виглядом підсумував Ден.

-Ой, заздріть мовчки! Така краля на мене запала,-сяяв посмішкою Стас. Він що дійсно повірив, що руда на нього запала?

-Ну ну... Твій рівень-першокурсниці наївні,а на така дівчина,- хотів назвати її тьолкою,але язик не повернувся. Тьолки це всі інші,а вона дівчина.

-А давай закладемося, що через тиждень я буду крокувати корпусом універу під руку з рудою,-заявив Стас.

-Знову парі? І знову через дівку? Хлопці,ви не міняється,-посміхнувся Ден і проготувався 'перебити' наше парі.

Раніше я б не сумніваючись згодився на це парі.  Переважну більшість таких спорів я вигравав з легкістю і без напрягу. Але на цей раз щось мене зупиняло. Незнаю що, але не хотілося сперечатися на цю руду. Мені воно не треба. Чи треба? І чи парі саме треба?

-Добре,але на цей раз ставлю не те, що ти її не підчепиш. Сам ув'язуватися в це я не хочу. Раз вона так на тебе запала,то складно тобі не буде. Я ж лише тихо споглядатиму і не заважатиму щастю молодят,- саркастично вимовляю і простягую руку другу.

-Ну, так не цікаво,-простогнав Ден,-цікавіше коли вас двоє і наприкінці дівка розуміє, що все несправжнє і хтось отримує по морді.

-На цей раз буде не так. Мені набридли всі ці парі. Зараз у моєму пріоритеті баскетбол...

-Ще скажи, що навчання теж у пріоритеті,-скривився Стас .

-Ну може і воно теж десь плутається,-відмазався я.-Ну так спір чи ні?

Десь глибоко в душі,я хотів, щоб Стас відмовився. 

-Спір,-погодився той. Ден розбив наше рукостискання.

-А якщо Стас програє, то яке йому завдання?-поцікавився Ден.

-Ну,скажімо, нехай в разі програшу купить мені нову тачку.

-Що?-вигукнув Стас.

-А що? Ти ж стверджуєш, що руда вже і так на тебе запала,тому проблеми не мають виникнути. Я готовий і два тижні почекати,щоб потім кататися на новій тачці.

-А якщо я все ж таки виграю парі?- примружив очі Стас.- То ти віддаси мені своє капітанство!

-Ти здурів? Цього ніколи не буде,-загарчав я на друга. Він перегнув палицю на цей раз.

-Що,вже не так впевнений у моєму програші? Заспокойся,бро, авто теж не просте завдання.

-А чорт з тобою, хай так. -Відмахнувся я від друзів і пішов геть.

-Макс, ти куди? Я підвезу тебе,а потім заберу на тренування поки ти без коліс.-Окликнув мене Ден.

-Я скоро буду знову на колесах,-буркнув я собі під носа,-в мене справи є ще,побачимося на тренуванні!

Треба Соні зателефонувати, бо щось ці розмови і парі на руду мене вибісили. Ця дівчинка знає як знімати напругу, тому час проведений з нею, піде мені на користь. Може і очі ті зелені перестануть мені ввижатися на кожному кроці...