2.2 Кіра

Довго блукати коридорами мені не довелося,адже Дошка із розкладом виявилася якраз біля нашої аудиторії. Тільки от побачити розклад мені не вдалося,адже купа студентів намагалася теж дізнатися свій розклад. Тоді я вирішила набрати Кріс-може вона почує дзвінок у цьому вулику.

-Кріс, в якій ти аудиторії? Я підійду до тебе,-вимовила я,як тільки мала підняла слухавку. Незрозуміле відчуття чи то тривоги,чи то якоїсь збентеженості не покидало мене,а зараз ставало все сильнішим...

-У нас пара була у 205, зараз переходимо у 302 аудиторію,можеш мене там зачекати. А що трапилося,Кіро?

-Нічого,просто скучила,-відповіла я і пішла до 302 аудиторії. Добре що універ будувала людина з логікою,тому знайти її було не складно-третій поверх починався якраз із 302-ї.

Весь час я ловила на собі погляди студентів. Схоже, що новини про нашу трійцю розлетілися,як гарячі пиріжки на вокзалі. Чи то може мені так здалося? Я намагалася поменше привертати уваги до себе і рухатися університетськими коридорами швидко.

Першокурсники якраз підходили до аудиторії і я помітила Крістіну під руку з якоюсь симпатичною дівчиною, яка щось розповідала сестрі і активно жестикулювала. Кріс посміхалася дівчині і була абсолютно розслабленою. Про себе ж я відмітила, що дівчатка схожі трішки між собою-обидві русяві,невисокого зросту.

Порівнявшись із аудиторією дівчата помітили мене і Кріс потягла свою нову подругу до мене. Я ж натомість увімкнула режим снігової королеви і уважно розглядала дівчат. 

-Кіро,щось трапилося?,-запитала Крістіна, цмокнувши мене у щоку. Взагалі поцілунки у щоку без причини-італійська звичка,якої тут нам мабуть прийдеться позбавлятися, бо не всі правильно реагують на таку звичку.

-Нічого,просто вирішила перевірити як ти? Чи ніхто тебе не встиг образити? Бо завдяки сарафанному рідіо до нас забагато підвищеної уваги і  уже про наше навчання тут гуде весь універ.- я ще раз зміряла нову подругу сестри крижаним поглядом і вона знітилися,чи то від моїх слів,чи то від мене самої.

-Все добре!-запевнила мене сестра.-Знайомся,це моя одногрупниця,Аля. Ми з нею тільки-но познайомилися і вже знайшли спільну мову. У нас стільки спільного виявляється. Її теж до універу возить брат і ...

Я не дала договорити сестрі, тому що ці подробиці чужого життя мене зовсім не цікавили.

-Вітаю,Алю!-я простягла руку дівчинці і та її несміливо потиснула.

-Привіт,-натягнуто посміхнулася вона і швидко сховала очі. Щось тут було не так,якась вона не дуже приємна мені,ця дівчинка. Хоча нечебто нічого поганого вона і не зробила моїй сестрі,але її поведінка насторожила мене.

-У тебе ще багато пар? Бо у мене ще дві і я вільна,а от у Кирила ще аж три пари і чекати мені його не дуже хочеться,- пробубоніла Кріс. Ідея їздити з братом явно її дратувала,так як і його.

-А звідки ти знаєш його розклад? Може у вас пари і співпадають,- здивувалася я.-І чекати тобі не доведеться.

-Кір вчиться разом із братом Алі,от вона і підказала, що у них більше пар ніж у нас.

-Правда,який збіг,-саркастично мовила я і знову зміряла Алю поглядом. Дівча аж голову втягло у шию,намагаючись уникнути моїх очей.

-Так, тому прийдеться нам з Алею чекати братів разом, бо її теж брат возить і забирає з універу. От і добре,я думаю нам буде про що поговорити,-зраділа Кріс від своїх висновків.- Чи ти мене зможеш забрати?

-Ні, я вже зараз їду на зйомку,десь у центрі міста. Тому забрати тебе не зможу.

-Тільки ти про це сама Кирилу скажи, бо я не хочу зайвий раз нариватися,- попросила Крістіна, хопаючи нову подружку під руку і повертаючи до аудиторії, бо вже продзвенів дзвінок на пару.

-Добре,я скажу. Зателефоную йому зараз.

-А у них пара у 305 аудиторії зараз, можеш зайти до нього,-бовкнула подруга сестри і закусила губу, зрозумівши,що її репліка була не дуже доречною. Вона злякано глянула на мене,потім на Кріс і промямлила,- піду займу нам місця, поки всі не зайняли.

-Добре,я вже йду. Кіро, що таке? Тобі не сподобалася Аля чи що не так?

-Чесно? Не дуже.

-А мені вона сподобалася і я спробую з нею дружити. А ти вже з кимсь познайомилася у своїй групі?

-Ні і не збираюся,я не маю на це часу,сестро. Добре, біжи,ато заходити після викладача у аудиторію-моветон. Тi amo. Stai attento!(італ.)

-Bene!- відповіла сестра і сховалася за дверима аудиторії.

Я посміхнулася їй у слід і пішла шукати  брата.

Дуже вдячна всім, хто читає мою книгу) Я намагаюся не затягувати з оновленнями, щоб процес читання був для Вас ще приємнішим. Буду дуже вдячна за зірочки-вони не аби як мотивують мене) Всім гарного ранку і мирного дня)