2. Макс Волков

Заходячи до головного корпусу універу трійці вже не було видно. Мабуть пішли в ректорат,чи в деканат... Тьху ти! Хай чешуть куди хочуть! Щось багато шуму навколо них. Щей цей Кирило буде з нами вчитися-взагалі аут! Не люблю новеньких! Минулого року ми одного ботана з пацанами вижили з курсу. Ото кіпішу було! 

Але тут номер не пройде, та і останній курс-не до цього.

Розпрощавшись із дівчатами ми з хлопцями пішли до аудиторії. Зайняли свої коронні місця та стали чекати препода.

Однокурсники гуділи на всю аудиторію, згадуючи літні канікули, свої пригоди та зальоти. А у нас з пацанами теж ж що згадати про літній відпочинок,але Стас все торочить своє:

-Ні,ну ви бачили цих тьолок? Світленька смазлива така,але руда вообще ульот! Я з б таку модельку сфоткав пару раз... 

-Та заткнись ти вже,-не витримав я.

-В нього мабуть давно дівки не було,от він і звихнувся на цих новеньких,- глузує зі Стаса Ден.- Ти,фотограф, дивися он твій фотоапарат уже у штанях не вміщається!

-Ух ти бля!- Стас закрутився на місці, бо його фотоапарат,як виразився Ден, дійсно вже був у бойовій готовності.- Чого ти кричиш? Не вистачало ще, щоб зараз пів групи дівчат прибігли до мене з криками "Покажи,дай помацати",- розкривлявся Стас,а Ден став корчити із себе зголоднілу діваху і почав вилазити на Стаса зверху.

Я ж тим часом дико ржав, бо ці клоуни занадто  ввійшли в роль. Та і вся група перестала перешіптуватися,а сміялася над всим цим балаганом.

-Я звичайно вибачаюся, що перериваю ваші шлюбні ігри,  Якушев та Громов,але пара вже почалася. - Прогриміло на всю аудиторію.

Поки ці дурні сходили з розуму в аудиторію зайшов препод і став свідком цього балагану. 

-Вибачте, Віталію Трохимовичу, -буркнув Ден і почав злазити зі Стаса, що замість вибачень тільки тихенько лайнувся і намагався залізти під стіл,аби тільки не пападатися на протязі пари Трохимовичу на очі.

Трохимович препод у віці, поважний професор і чудити у нього на парах ніхто собі ніколи не дозволяв. Навіть ми з пацанами досить рідко могли викинути якийсь фортель на його парах. Чи то з поваги,чи зі страху перед його предметом-хто зна. 

-Вибачення я прийму у вигляді доповіді на наступну пару,Громов. Сподіваюся у вас із Якушевим на це теж вистачить розуму,не тільки на оце от...

-Так,Віталію Трохимовичу -відповів Ден і розлючено глянув на Стаса. Той тільки знизав плечима і стукнув мене під бік, кивнувши головою у бік препода.

-Я бачу,-гаркнув я.

Позаду Трохима, так ми кличемо препода між собою, стояв Кирило Кустинський. Він скинув свої сонцезахисні окуляри і оцінюючи оглядав аудиторію,посміхаючись на весь рот.

-От і добре,-відказав Трохим.- А тепер зверніть увагу всі на мене. Знайомлю вас,групо, із новим студентом нашого вузу-Кирило Кустинський. Проходьте Кирило і займайте місце. 

-Дякую,-відповів цей піжон і сів прямо на першій парті, не забувши при цьому підморгнути парочці дівчат, що сиділи на перших рядах. От не подобається він мені,а отже матиме цей піжон проблеми...