Мені не дозволяють бунтувати,бути іншою,не паінькою,навчають бути сильною і не похитною для інших,а в родині бути спокійною і слухняною дитиною,аж настільки що одного разу тато сказав:
-ти не будеш,і не матимеш ніколи свого особистого простору,поки не підеш на свої жнива.
В сенсі?...
Мені треба піти на роботу щоб елементарно побути в тиші і не рились по "моїм"шухлядам?
Так,справді якщо я буду заробляти гроші я стану набагато іншою.
Ну звичайно в нормальних мірах розумного,але все ж,дозволю собі трохи бунту,і справді мене це заспокоює.
Та й вже зараз,я влаштовую собі трохи бунту-буває не прибираю часом,буває що роблю речі цілий день коли і як захочу,але це буває не так часто,як я дозволяю собі не бути замкнутою у русі,буваю впевненішою у собі коли йду сама по вулиці.
Маленькі але приємні дрібниці роблять мене щасливою
Але все ж інколи хочеться повернутись в минуле,коли мені було 5 років,і щоб я знову повірила у романи..