Розділ 1.Сьогодення.

Встала зранку,коли мої очі ще були не розплющені.Тато вже відкривав штори,і сонце залило усі кутки нашої кімнати.

-Вставай наша красуне,чого ти так довго спиш?чому ще все в хаті не прибрано?-сказав він це з сарказмом.

-Я зроблю все,-нервово похлюпала заспаними очима 

-марш,з постілі скільки можна дрихнути ?-підняв мене з ліжка тато.

Я маю вам сказати,що люблю поспати бо не лягаю поки не заснуть мої менші,і у мене буде вільний час,хоч трішки для себе,бо у нашій родині "клацання у телефоні" узагалі не доречне,бо кожне завдання по дому зіставляє 30 хвилин,які потрібно зробити.Мене батьки люблять,але люблять якщо усе зроблю,якщо ні,або щось накосячу,добивають морально,ніби щось зміниться.

Насправді,скажу по секрету,ніфіга не зміниться,а стане лише гірше,але я не маю права,сказати щось проти у голос,бо піду до біологічного тата.

Цей тато мене прийняв ще у дитинстві разом з мамою,і справді покохав маму,мене як проблемну дитину не сильно,але намагався показати що реально мене любить,як і маму.

Але я відчуваю це не так,ті діти що народились пізніше у їхньому шлюбі,вони щось коханіші.Не знаю,тому що  ще можливо  безвідповідальні,але коли я була в їхньому віці так не було,мені не дозволяли і не спускали з рук,тих проколів що робили зараз мої менші брат і сестра.

Мені завжди здається,що мене не люблять,або люблять крихту з того що падає зі стола моїх менших.

І мені здається що так і є,я намагалась виховати моїх менших більш відповідальними за свої вчинки,та самостійнішими,але мені цього не давали батьки.

Хоча я хотіла виховати їх так,як виховували мене,як народилась менша сестра.Мені різко перестали давати стільки любові,скільки давали раніше.І мене це привело у ревність,але це було згодом, бо спочатку я любила свою сестру і постійно з нею бавилась і допомагала з її доглядом.