Я буду вірити
РОЗДІЛ 2. Вибір серця
Кілька тижнів потому їхні зустрічі стали регулярними. Микита проводжав її після занять, приносив квіти без приводу, і що важливо — слухав. Він умів мовчати, коли потрібно.
Одного разу вона наважилась привести його на вечерю з батьками. Батько — відомий забудовник, мати — власниця галереї.
— І хто він? — спитала мати напередодні. — Студент? Офіціант?
— Він мріє стати підприємцем, — спокійно відповіла Аліна. — Він дуже цілеспрямований.
Вечеря була холодною. Микита намагався бути ввічливим, але атмосфера була натягнута.
— Ти можеш мати все, — сказав батько, коли залишились удвох. — А замість цього обираєш хлопця без перспектив.
Аліна мовчала. У її серці вирувала буря. Вона знала: він не має нічого — але має головне. Віру. І саме її вона вибирає.
Уже в авто, повертаючись додому, вона взяла Микиту за руку.
— Не слухай їх. Я вірю в тебе. Ти зможеш.
— А якщо ні? — тихо спитав він.
— Тоді ми придумаємо інший шлях. Головне — разом.
Він стис її руку. І тоді зрозумів — уперше в житті він не сам.
#1697 в Жіночий роман
#6742 в Любовні романи
#1611 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 11.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
