Я буду вірити
РОЗДІЛ 1. Незвичайна зустріч
Аліна ніколи не любила світських вечірок. Вся ця показна розкіш, нескінченні розмови про нові машини, бренди й відпочинок на островах — здавалося, це було не про неї. Але цього вечора подруга Марта буквально витягла її на терасу старого особняка під Києвом.
— Принаймні подихаєш повітрям і вип’єш сік, — жартувала вона. — А раптом зустрінеш когось цікавого?
Аліна стояла на краю тераси, вдивляючись у вогні нічного міста. Її темно-синя сукня легко обтікала тіло, а довге волосся спадало хвилями на плечі. У руках — келих з мінералкою.
— Не твій формат? — почувся голос за спиною.
Вона обернулась. Перед нею стояв хлопець у джинсах і білій сорочці з недбало закоченими рукавами. Він тримав у руках пластикову склянку з лимонадом.
— Що тебе видало? — посміхнулась вона.
— Ти дивишся на вогні, як на щось справжнє. А всі тут дивляться на себе. Я Микита.
— Аліна, — відповіла вона, приймаючи руку.
Вони проговорили до півночі. Його щирість і спокій зачарували її. Він не питав, ким вона працює, скільки заробляє її батько. Він розповідав про мрію — створити власну справу, піднятись з нуля.
— Я знаю, що зараз нічого не маю, — сказав він, — але я пообіцяв собі: колись я зроблю все, щоб та, хто буде поруч, почувалась щасливою.
Ці слова запали в її серце.
#1696 в Жіночий роман
#6741 в Любовні романи
#1611 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 11.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
