13.

Сніг лягав білим пухом.  Вогники гірлянди на ялинці освітлювали святковий стіл.  Оля доробляла макіяж.  Діма з Єгором, готували м'ясо на мангалі.  Аліна клала спати Машку та Мишку.  Коли двійнята народилися, всі версії імен були скасовані.  Їм здавалося, що ці імена підходять більше.  Коли дівчина, вклала спати своїх ведмежат, спустилася вниз до решти.  Після всіх подій, Діма продав квартиру і купив затишний будинок, з великим двором.  Щоб було десь, грати діточкам.  Хлопець підійшов до Олі, обійняв за талію.

-Ти як завжди прекрасна.  -Поцілував за вушко.

-Дякую, а ти, все такий же улюблений і рідний.  -Дівчина посміхнулася.  І простягла маленьку оксамитову коробочку.  -Це тобі, з наступаючим Новим Голом.

-Оль, а це може почекати, трішечки довше?

-Неа!  Відкривай!

-Стривай, давай, тоді разом.  Ось тримай, цей подарунок віднеси під ялинку.  Він для Лілі.  -Діма передав у руки, величезного плюшевого зайця.

-Дімо, ти все-таки його купив?

-Звичайно, вона мене так просила.  Їй лише два, але вона так на нього дивилася.  А це твій!  - Він одягнув їй на шию, золотий ланцюжок, з кулоном у вигляді нескінченності.

-Дякую мені дуже подобається.  -У зал спустилася Аліна, а за нею, слідом три маленькі карапузи.

-Я значить йду собі, і чую, що в Ліліній кімнаті шум.  Адже я думала вони сплять, а вони... Сидять і руками лопають олів'є.  Ні, ну треба ж.

Діти забігли до батьків, всі сіли за стіл.

-Ну Нічого, нехай залишаються з нами.  Відсвяткуємо Новий рік разом.  -Після цих слів, Діма взяв і відкрив свій подарунок.  У тій коробочці лежала маленька біла паличка з двома червоними смужками.  -Невже, у нас буде ще одне Вовченя?  -Димка на радостях підхопив на руки крихітну Лілю, і поцілував Олю.  -Спасибі, рідна, це найкращий подарунок.

Усі веселилися, зустрічали рік.  Надворі запускали салюти.  Все було чудово.  І тільки один, той кого вони просто не могли бачити.  Сидів поруч із ними, радів і оберігав їх.  Він доклав усіх зусиль, щоб ці двоє були щасливі.  Ігор спостерігав за ними, із щирою радістю.  Він все зробив правильно, він обов'язково чекатиме, але тільки ... як можна довше!

Кінець!