10.

Кирило:

Після тієї ночі, коли Кирило дізнався, що Оля дружина Волкова та за сумісництвом, колишня дівчина, загиблого Сазонова.  Він не спав усю ніч, безпробудно пив і не розумів, що робити далі.  Чому?  Чому він, у неї закохався, чому вона, дружина Вовка, чому саме вона пов'язана з його таємним минулим.  Невже це карма, і не випадково!  Та ні, вона нічого не знає.  Якби знала, то давно вже здала б ментам.  Але у справі все приховано.  Все ж таки під ранок, йому таки вдалося заснути, чи то від кінської дози алкоголю, чи то від втоми.

Вранці наступного дня, він з'явився у фірмі, і вирішив насамперед навідатися до Олега.  Він зустрівся з його секретаркою, та прозвітувала, що Олега Романовича на місці немає, і сьогодні не буде.  Начебто чула, як він говорив телефоном.  Де було зрозуміло, що їде до ресторану, на весілля сестри.  Потрібно ж, як цікаво!  Подумав Кирило.  Весілля?  А казали, що вони вже одружені.  Набрав одного чоловічка:

-Іване, привіт.  А ну скажи мені, Дмитро Волков одружений?

-Здрастуйте, Кирило Олександровичу.  Одну хвилинку зачекайте... - Минуло хвилин десять, коли той заговорив.  -Є така інформація, що першого травня цього року був зареєстрований шлюб.  Між Волковим Дмитром Михайловичем та Орловою Ольгою Романівною.  З надійних джерел, дізнався, що й справді, першого уклали шлюб, а сьогодні урочистість, для батьків та близьких.

-Спасибі я зрозумів!  До зв'язку.  -Ну що ж, це вже цікаво.  Треба відвідати.

Очі Кирила, заблищали, а в голові він вигадав план, як ефектно з'явитися.  Потрібно ще й подарунок купити.  Він вийшов з офісу, сів у машину і попрямував до квіткової.  Оскільки по всьому місту мережа Волкових, то довелося їхати за місто.  В одному непримітному магазинчику він їх знайшов.  Троянди, чорного кольору.  Підійдуть, загорнули 99 штук.  Він уже відчував, як зіпсує свято, цьому вискочку, і тому, що його товкнуло.  Чомусь не вірив, у їхнє кохання, щось було тут не так!

Поки він розбирався з подарунками, дізнавався у якому ресторані свято, день майже добіг кінця.  Він приїхав і побачив спочатку, як Вовк кружляє дівчину в танці, а вона сміється і цілує його.  Потім, як вони йдуть і розрізають торт.  Такі щасливі, аж до нудоти.  Далі феєрверк.  Якийсь сопливий напис у небі.  Невже він спізнився?  Але ні, наречена стоїть посеред зали, довкола збиралися дівчата.  Ось він цей момент.  Кирило тихо зайшов до зали, став позаду Олі.  І як дивно, але піймав букет нареченої.  Дівчина обернулася, її очі відчували страх.  Ось воно!!  Те почуття, заради якого, він сюди і прийшов.

-Приймайте вітання, молоді!  -І простяг букет чорних троянд.  Він чекав всього, що Вовк зараз накинеться на нього і битиме, що Оля плакатиме, істеритиме.  Усього!  Але те, що сталося далі, порушило його плани.

-Кирило Олександрович!  У Вас все ж таки вийшло вирватися, до нас на свято.  -Сказав Діма і підійшов у щільну.  -Ну, Що ж сідайте!  Гості ще святкують.  -повів Кирила, за стіл.  Той здивовано попрямував за нареченим!  Дімка махнув рукою Єгорові і подав знак.  Вершинина посадили за стіл, разом із друзями Дімки.  Він забрав ті чорні троянди і відніс їх на заднє подвір'я, де їх благополучно спалили.  Кирило сидів трохи в шоці.  Потім, наречена, ще раз кинула букет.  Його впіймала Аліна.  На танцполі, жваво танцювали гості.  Сусіди по столу, Кирила трохи напоїли, і він трохи розслабився.  І це стало його помилкою.  На той час Дімка закинув Олю на плече, і побіг через чорний вихід.  Молоді вже сиділи в автомобілі і прямували у бік їхньої квартири.

Години за дві, у ресторані: Кирило вже сидів веселий, навіть не помічаючи відсутність молодих.  До мікрофону вийшов Єгор, і розповів гостям історію знайомства та кохання Олі та Діми.  Як він, їх познайомив, як Діма почав їй дзвонити, потім щоб ніхто не знав, приїжджав до неї, як вони разом із Олегом, умовляли її переїхати до Києва де Дімка, схопив Олю в оберемок і побіг реєструвати шлюб.  Кирило помітно напружився.  Всі були в захваті від такої історії.  Хтось плакав, хтось плескав.  Але ж не він!  В кінці промови Єгор сказав, що для гостей свято триває, а молоді їдуть, типу в них, ще перша шлюбна ніч.  Усміхнувся і підморгнув.

Очі Кирила стали червоними від злості.  Як так, його обвели довкола пальця.  Він уже збирався піти, як на його плече, лягла рука.  Єгор підійшов.

-Кірюх, далеко зібрався?

-Так, мені вже час.  Пили, їли, молоду бачили.  Час би додому.

-Ти ж, не просто так приїхав?  Хотів переконатись?  Чи зіпсувати?  -Єгор, запитально вигнув брову.

-Ти Що?  Звичайно ж ні.  Зранку на роботу приїхав.  Олега на місці нема.  Ось і думав, де він подівся!  -Його починало нервувати, що Єгор, його підозрює.

-Я зрозумів!  Ну гаразд тоді, якщо треба, то йди.

-Добре, я бачу ти повеселішав!  На тебе так впливає Волкова?  Ходиш і весь світишся.  Швидко ти, Марину забув!  -Він не міг, щоб не вразити.  Виплюнув останні слова, розвернувся та пішов!  Єгорові стало так гидко, від цих слів, від самого себе.  Адже й справді, він так захопився Аліною, що й забув про своє давнє горе.

*****

Вовки зайшли додому!  Ольга зі зітханням щастя, зняла туфлі.

-Ох, як же добре.  Ніколи не любила підбори!

-Якби знав, купив би тобі білі мокасини.  -Він тепло посміхнувся.  -Я зараз схожу в машину, і заберу торт із шампанським.  Зачекаєш?

-Так напевно!

Після розмови Діма вийшов, а Оля вирушила до кімнати.  Зняла своє вбрання, одягла білу шовкову піжаму, яка лежала на її ліжку.  Напевно Дімко, її туди поклав!  Вона не помітила, як заснула.  Діма повернувся і побачив, що дівчина спить мирним сном.  Нахилився, поцілував її в щоку, і пішов у душ.  Через хвилин десять Оля прокинулася.  Думала, що проспала лише хвилину.  Не почула, як Діма прийшов.  Вона пішла у ванну кімнату.  Відчинила двері і застигла на місці.  Перед нею стояв оголений Діма, з краплями по всьому тілу та рушником у руках.

-Боже, пробач!  Я не чула, як ти повернувся.  -Дівчина прикрила рукою очі і зібралася йти.  Але хлопець, не довго думаючи, встиг схопити її за руку і притиснути до свого мокрого тіла.