11.

Ранок наступного дня виявився сонячним і теплим.  Оля прокинулася раніше, поцілувала, мирно сплячого чоловіка, і вилетіла на кухню.  На сніданок, вона приготувала млинці зі згущеним молоком, і зварила каву.  Дорогою забігла у ванну, прийняла душ.  І, згадуючи, вчорашню ніч, трохи завелася.  Опинившись поруч із Дімкою, вона його поцілувала та погладила по ідеально поголеній щоці.  Він усміхнувся, і лише потім розплющив очі.

-Доброго ранку, рідна!  Чому так рано встала?

-І Тобі добре!  Я готувала нам сніданок.  Прокидайся і підемо.  -Дівчина потягла його за руку, він піднявся, і ковдра впала.  Повністю оголюючи хлопця.  Чомусь дівчина не змогла відвести погляд, і поки її очі, ковзали по голому, чоловічому тілу, Діма не довго думаючи притиснув дружину до себе.  Він потерся носом, вдихнув аромат її волосся.  Руки самі послизнули все нижче і підібралися під її піжаму.  Пальцями він малював кола, на грудях дівчини.  Оля, замружилася.  Його рука, погладжуючи живіт, спустилася нижче, він різко зірвав піжаму з дівчини і торкнувся її пальцями.  Відчувши її вологу, він закусив губи.

-Як же, я хочу тебе!

-Тобі, Щось заважає?  -Оля грайливо завиляла стегнами, і легенько провела долонею з його гідності.

-Ну Тоді не ображайся!  -І Діма, підхопив її на руки і притиснув усім тілом до ліжка.  Нависаючи над нею, він дихав їй у губи і шепотів, про те, яка вона гарна.  Покриваючи її тіло, поцілунками.  Губи він цілував так жадібно, прикушуючи.  Далі шия, плечі, ключиці, живіт, стегна, і тільки коли він спустився і зупинився між її ніг, сказав:

-Ти Можеш зупинити мене, будь-якої миті.  -І почав пестити мовою, її пелюстки.  Дівчина вп'ялася нігтями в простирадло, закусила губу і вигнулась назустріч.  Він зводив її з розуму.

-Димка!  Рідний, припини!  -Вона підняла хлопця, за підборіддя і поцілувала.

-Щось не так?  - Він захопив її в обійми.

-Все добре!  Просто трошки нечесно.  -Ольга піднялася з ліжка, взявши за руку свого чоловіка, попрямувала до душі.  Відкрила теплу воду, заманила туди хлопця і притулилася до нього спиною.  Діма однією рукою гладив її груди, а другою, пестив її стегна.  Вони любили одне одного, ще довго, ніжно, пристрасно.  Їм здавалося, що довкола, нікого більше не існує!

Десь за годину вони сиділи на кухні в одних рушниках.  Пили каву та снідали.  Щасливі, задоволені.  Коли ж вони встигли так покохати один одного?  Одному Богові відомо!  Їм було добре разом і це факт.  Ольга ожила, почала любити, почала вчитися бути щасливою.  Діма навчився брати всю відповідальність на себе за дорогу людину.  Він нарешті відчув, як це коли тебе по-справжньому люблять!

Дівчина подивилася на годинник, і мало не скрикнула.

-О ні!  Діма вже десять, ми запізнилися в універ!

-Малюк заспокойся!  Я вчора тобі не встиг сказати.  Коли, відпрошувався у ректора на весілля, він тапо в подарунок дозволив нам побути вдома до кінця тижня.  Отже, разом із вихідними у нас цілих чотири дні.  І о 13:00 наші батьки чекають на нас, на шашлики в будинку моїх батьків.

-Ого, Ти зараз серйозно?  Вихідні, це, звичайно, добре.  Але поїздка до батьків мене хвилює.

-Не хвилюйся!  Я поруч, до того ж, брехати не доведеться.  Хіба що про якісь минулі моменти.  Якщо що, то відповідаємо по черзі.

-Добре.

Поки Діма допивав свою каву, Оля вже встигла зібратися.  Одягла легкий темно-синій сарафан, і заплела волосся у високий пучок.  Підійшла до спини хлопця і поцілувала його в плече.

-Дім!  Спасибі тобі!

-За що?

-За все!  З тобою я забуваю про все!

-Йди до мене!  -Хлопець пересадив дівчину до себе на коліна.  Уткнувся носом у шию і сказав:

-Люблю тебе, чуєш?  Кохаю!  Не вір нікому ніколи.  Хіба що, я сам тобі скажу особисто, що кохання більше немає.  Але цього не станеться.  Ніколи!

-І я тебе люблю!  І вірю тобі!

За годину вони їхали в машині, на зустріч батькам.  Було трохи тривожно, але рука, яка за весь час поїздки, жодного разу не дала спокій її коліно, давала більше впевненості.  Вони розмовляли про все.  Розповідали історії з дитинства, молодості.  Обговорювали хоббі та захоплення.  Дівчині було так спокійно, що вона навіть трохи подрімала.  Прокинулася лише тоді, коли відчула на своїй щоці гарячу долоню, а на вустах ніжний поцілунок.

-Ми на місці, соня.  -Діма відстебнув її ремінь, і відчинив двері.

-Так швидко?  Я заснула?

-Зовсім небагато!  Ходімо, батьки вже чекають.

-І це, ти називаєш невеликим будиночком?  Та тут же котедж, або більше на відпочивальний комплекс скидається!  Коли ворота відчинилися, перед очима Олі, з'явився величезний, триповерховий, будинок з дерева.  Він був розкішний.  Сад, квіти, банька, альтанка біля якої зібралися батьки і не лише.  Поруч із ними була Аліна та Олег із Юлею.  Молоді підійшли, привіталися, обійнялися.  Батько Діми, вже готував м'ясо, батько Олін допомагав йому.  Їхні мами, доробляли салати і накривали на стіл.  Олег зі своєю обраницею, сиділи і мило про щось балакали.  Діма підійшов до батька, а Оля присіла біля Аліни.

-Привіт, ти чого така сумна?

-Привіт, так .. я не знаю і сама в чому справа!

-Спробуй пояснити, може чимось допоможу.

-Ти Знаєш ...-Задумалася Аліна.  -Єгор, він.  Начебто вчора все було добре.  Після того, як ти кинула букет, він навіть радів за мене, потім до нього підійшов Кирило, і його начебто підмінили.  Сказав, що ми надто поквапилися, що він не хоче серйозних стосунків, але й робити з мене дівчину на виклик, він не зможе.  Що я гідна найкращого, тому наші шляхи більше не перетнуться.  Коротше все!  -Ну звичайно ж, хто все зміг зіпсувати?  Відповідь Вершинін!  Не вийшло з весіллям, так перейшов у наступ, почав із слабких.  Потрібно буде дізнатися у Єгора, що цей покидьок йому наплів!

-Не хвилюйся і заспокойся.  Я поговорю з ним, спробую все з'ясувати.

-Тільки не кажи, що це я тобі нажалилася.

-Не буду!

-Спасибі!

Після розмови стіл уже був накритий.  Батьки порозумілися, все трохи звикли і розговорилися.  Батьки дівчини говорили про те, як вони раді, що нехай навіть як сніг на голову, але їхня дочка заміж вийшла.  А Дімкіни, раділи, що їхньому синові трапилася гідна дівчина, не те що Валерія.  Профурсетко, як сказав батько хлопця!  Коли ж мамою Діми, було поставлено питання про знайомство, тут на допомогу вийшла Аліна.