8.

Ігор стояв навпроти мене.  Я намагалася до нього доторкнутись, але не могла, руки мене не слухалися.  Намагалася щось йому сказати, але марно.  Такий рідний, з великими синіми очима та медовим волоссям.  Начебто поряд, але водночас дуже далеко.  Як же я скучила за ним.  За його обіймами, поцілунками, теплими словами, за його запахом.  Він лише усміхнувся і промовив:

-Довірся йому, він добрий.  Він допоможе тобі, мене забути і відпустити ... і я буду, цьому тільки радий.  Все так, як має бути.  Люблю тебе.  Не чекаю, не треба ... не плач.  Люби і не втрати його.

Він торкнувся долонькою мого обличчя і стер сльозу.  Стало так холодно.  І Ігор зник.  Я підірвалася, розплющила очі, серце ось-ось вискочить з грудей.  Нічого не видно, очі застилали сльози, а в горлі стояв ком.  Через хвилин 10, я почала думати, що я притиснута до чоловічого голого тіла, а по голові мене гладила, велика, гаряча долоня.

-Тихіше, тихіше маленька.  Це всього лише сон.  Все гаразд я з тобою.  -м'який голос Діми, поступово приводив мене до тями.  Невже я так голосно плакала, що розбудила його?

-Дімо?

-Що?

-Пробач, що розбудила тебе, я ... зі мною давно такого не було.  -Якщо чесно, то Ігор мені дуже часто снився.  Але здебільшого це були моменти з минулого.  Але цієї ночі він уперше уві сні зі мною говорив.  Я давно не чула його голосу.  Все було як наяву.  -Я не пам'ятаю, що сталося.

-Все нормально.  Не хвилюйся.  Нічого страшного.  Я й так не спав, а тут почув спочатку сльози, а потім ти почала кликати його.

-Кого?  -Я розуміла, що якщо він зараз скаже, то доведеться все розповісти.

-Ти хочеш пити?  Я зараз можу, тобі приготувати чаю, з м'ятою.

-Немає спасибі, мені вже краще.  Я ... ти можеш залишитися будь ласка?  Мені не дуже хочеться залишатися зараз однією.  -Сама не знаю чому, але його присутність мене заспокоювала.

-Добре, лягай.  Ти почекаєш, поки я виганяю за ковдрою?

-Їм, та звісно.  -порядний.  Проскочило у мене в голові.  Він швидко метнувся за ковдрою.  Ліг поряд, але не близько.

-Оль, все гаразд?  Я ніби трохи хвилююся.

-Не турбуйся, лише сон.  Ти ж сам казав.  Сон не є приводом для паніки, навіть якщо він віщий.  -Сказала, ще сомпающим носом.

-Реч?  Ти віриш у те, що сни можуть справдитися?  -Песимістично він налаштувався.

-Ну так, твої очі мені снилися.  До цього ми з тобою ніколи не бачилися.

-Можливо ... я забув тобі сказати, що коли ми одружимося, то дата розпису стоятиме заднім числом.  Сьогодні в нас уже, шосте травня.  У паперах стоятиме перше число.

-А навіщо це?  - Якось мене такий розклад насторожив.

– Щоб у інших, не виникало запитань.  За фактом та за законом ми вже одружені.  У середу тільки підписи поставимо і відсвяткуємо.  Не хвилюйся, це триватиме стільки, скільки ти захочеш.

-А ти?  Якщо захочеш раніше?

-Не захочу.  Ти взагалі спати збираєшся?

-Останнє питання і спати.  Чому ти на це погодився?  -Мені було дивно, чому такий хлопець погодився на фіктивний шлюб, з малознайомою дівчиною.

-Я спочатку, не особливо горів бажанням.  Єгор зателефонував та попросив допомоги.  Сказав доглянути за тобою, а якщо треба, то й одружитися.  Я спочатку був не в захваті, але коли побачив тебе, зрозумів, що треба допомогти.  Тим більше, моя мама, весь час, мене намагається з кимось звести.  А тут я і заявлюсь, разом зі своєю дружиною.  -ого одкровення які.

-Тобто вони не в курсі.  Ти просто прийдеш і скажеш, що одружився?  Так просто?  -У голові не вкладається, як у нього все просто!

-Ну так, не турбуйся.  Батьки у мене добрі.  Вони з дитинства разом.  Разом росли, навчалися, піднімалися на ноги.  Тому для них головне, щоб я був щасливим.

-Але це не правда.  Ти ж не з кохання на мені одружуєшся, навіть не за власним бажанням!  Як ти можеш бути щасливим?  Будеш їм брехати?

-Це ти так думаєш.  Це лише початок.  Усі спи!  Нам вставати за чотири години.  Добраніч!

-І тобі!  Солодких снів!

*****

Коли Діма почув, як Оля кличе якогось Ігоря, йому дивно не по собі.  Він чув, як вона плаче і просить не йти.  Діма не витримав, пішов до неї та спробував розбудити.  Дівчина схлипуючи ледве прокинулася.  І попросила його лишитися.  Хлопець бачив, що вона не готова розпочати розмову.  Просто запропонував чаю.  Трохи поговорили та заснули.  Точніше заснула Оля, а Діма ще якийсь час просто дивився на сплячу дівчину.  Його дружина!  Вона мила, симпатична.  Нехай вони не справжні закохані, але вони точно стануть друзями.

Мелодія будильника розбудила дівчину.  Солодко потягнувшись, обернулася і завмерла.  Великі, мускулисті та гарячі чоловічі руки обіймали дівчину за талію.  Ольга подивилася хлопцеві в обличчя.  Такий гарненький коли спить, гарний.  Їй не дуже хотілося, вириватися з Димкіних обіймів.  Що із нею відбувається.  Та вона знає його всього лише добу.  Але з ним було так тепло, затишно та впевнено.  Тихенько прибравши руки хлопця, дівчина вискочила з ліжка і попрямувала до ванної кімнати.  Через півгодини, вона вийшла напоготові.  Чорна сукня-футболка, високий хвіст, непомітний макіяж та білі кеди.  Попрямувала на кухню і застигла.  Її погляду довелося зустрітися, з широкою спиною та накачаними плечима.  Дімка стояв у одних синіх джинсах і варив каву.

-Доброго ранку Діма!  але голос дівчини злегка сів.  Прочистила горло вона спитала: -Як спалося?

-Добре!  Добре, не пам'ятаю, коли востаннє так висипався.  Незважаючи на те, що заснув десь години о 3-4.  -Хлопець обернувся, подивився на Олю, посміхнувся і поставив каву.  -Миленько виглядаєш.  Тобі йде ця сукня.  Сідай снідай.  -Він поставив перед нею чашку ароматної кави і свіжу випічку.

-Ого, Спасибі, а пончики звідки?  -відкусила випічку і заплющила очі.  Дімка помітив, що дівчина оцінила його старання.  Адже колишня, навіть не помічала такої дрібниці.

-А Тут, під будинком магазинчик.  Вони з раннього ранку вже працюють.  Я сходив доки ти була в душі.  Подобається?  Я не знав із чим ти, любиш.  Тож узяв усе.  -Оля усміхнулася, їй стало так приємно, що вона вже й забула про нічного гостя зі сну.