7.

То був Діма!  Діма!  Він мені снився тієї ночі.  Це його очі були в моєму сні.  Такі ж чорні, глибокі, а він ще взяв та й поцілував мене.  Чим вибив весь ґрунт з під ніг.  Чомусь, поцілунок був такий ніжний, легкий, він цілував так, ніби просив дозволу, ніби боячись нашкодити.  Сказала йому, що він мені снився, а він лише щиро посміхнувся.  Але тут нас перебив цікавий чоловічий голос.

-А я не зрозумів, чим Ви тут займаєтеся?  Молоді люди?  -Голос Олега змусив мене повернутися в реальність.

-А Ми, тут це.  Весільний поцілунок репетируємо.  Типу "гірко" і всі справи.  -Сказав Дімка і заржал.

-Що ти, мелиш?  Яке весілля?  -Я спантеличено подивилася.

-Я ж зовсім забув, я пропоную тобі фіктивний шлюб.

-Чого млинець?  Який шлюб?  Волков ти, зовсім охренів?  -Неконтролюючи себе врізала йому ляпас.  -Що ти собі дозволяєш?

-Так фіктивні закохані!  -Втрутився Олег.  -Прошу пройдіть обидва у квартиру.  Там поговоримо.  -тон брата мені зовсім не сподобався.

Пройшовши додому, Олег поставив чайник, дістав печиво.  Зайшов до зали, вказавши нам сісти та вислухати, не перебивати.  Я думала він зараз три шкури зніме з Вовка.  Але як я помилилася.

-Олю, вислухай мене уважно.  НЕ перебивай!  Справа в тому, що я знайомий із усіма фігурантами цієї справи.

-Чого?  Олег нормально можна, я втомилася слухати це марення.

-Фух Не терпляча яка.  Я знаю Кирила, знаю Діму і знаю Єгора.  Я думаю про Єгора та Кирила ти, знаєш.  З Дімою мене звів Красін.  Єгор сказав, що Вовк єдина людина, яка зможе тебе вберегти від Вершиніна.  Я так розумію, чи Діма ще не встиг тобі розповісти про наш план?

-Який ще план?  Почекай ... так про шлюб, це не жарт?  -Здивувалася я.  -Ти, зараз серйозно хочеш, щоб я вийшла заміж, за людину, яку я знаю всього один день?  Нехай навіть фіктивно!

-Повір, так буде краще.  Кирило дуже небезпечний.  Ти навіть не здогадуєшся на скільки.  Я сам не зможу тебе вберегти.  А дружину Вовка він не чіпатиме, не посміє.

-Дружину Вовка?  -Я засміялася істеричним сміхом.  -Ось крутнуло, коли розпишемо чоловік?  -отруту у свої слова поклала побільше.  -Чому мене не запитали?  А якщо я відмовлюсь?

Діма встав з крісла, підійшов до вікна, хвилин 10 стояв мовчки, потім глянув таким поглядом, що по тілу миттю пройшло тремтіння.  Я промотала у голові, наш поцілунок.

-Хочеш відмовляйся, твоя справа.  Але тільки-но звір награється, надумає тебе прибрати.  Щоб не заважала.  А я завжди поряд, я зможу тебе захистити.  Подумай.  -Сказати, що я була в шоці, нічого не сказати.  Ось так, один-єдиний день, перевернув все моє життя, з ніг на голову.  Купа запитань і так мало відповідей.

-Я подумаю.  -відповіла якомога впевненіше.

-Оль, - озвався Дімка.  -Наразі, нам потрібно всім разом, поїхати до Єгора.  Він пояснить дедалі детальніше.  Якщо ти не проти.

-Не проти!  Поїхали.

-По дорозі набери Аліну.  Попроси, щоб вона теж під'їхала.  -Кинув Олег Дімі.  І пішов у свою кімнату.  -Я переодягнуся і можемо виїжджати.

-Я теж зараз повернуся.  -звітила Вовк, і вийшов із квартири.  -Я залишилася наодинці зі своїми думками.  Що ж такого, я зробила Кирилу, що він став таким небезпечним для мене?  Олег мене покликав, попросив на вихід.  Біля будинку нас уже чекала Аліна.

-Чур, я поїду з Олегом!  -Швидко запротестувала дівчина.  -Ти З Дімкою.  Потрібно щоб Вас більше бачили разом.  -Мої брови злетіли вгору.

-А ти, Звідки ... - Мене перебили.

-Це я їй сказав.  Так би мовити, в стислості описав всю історію.  Поїхали!  -І кивнув у бік спортивного байка.

-Ні!  -Вирвалося у мене, навряд чи я подивилася, на чому мені пропонують покататися.  Як тільки бачу, страх бере до кісток.  Справа не в тому, що я боюся на них їздити, а в тому... Асоціація та спогади... -Може, все-таки навпаки.

-Ольга!  Не примушуй мене гніватися!  Або ти хочеш, щоб я розповів.  Потрібно перебороти свої страхи.  І відпустити вже нарешті, нічого не повернеш і не зміниш.  Потрібно жити далі.  -Олеге, домовив і підійшов до мене в щільну.  -Ігор не хотів би, бачити тебе у такому стані.  Не засмучуй його, він все бачить.  Коли тобі погано, то погано і йому!  -я витерла зі щоки, одну єдину сльозу.

-Добре я зрозуміла.  Дім!  -Покликала я хлопця.  -Поїхали!

Хлопець усміхнувся, дав мені шолом і посадив на мот, позаду себе.  Примовляючи міцно триматися за нього.  Я так і зробила.  Чомусь вірила йому.  І не помилилась.  Рвонув із місця, відчула легку паніку, але коли він своєю рукою накрив мою та потягнув її ближче до свого торса.  Мене накрила хвиля полегшення.  Я вже й не помітила, як ми, опинилися біля дому Єгора.  Олег із Аліною, приїхали слідом.  Піднімаючись ліфтом, розуміла, що знову доведеться поринути у спогади.  Адже з Єгором, востаннє ми бачилися на поминках.  Глибоко зітхнула, привела думки до ладу.  Готова!  Потрібно!  Двері відчинилися на порозі нас зустрічав Красін.  Ох, що ж із ним трапилося.  Від того спортивного красеня мало що залишилося.  Синяки під очима, неголений, а очі... в них порожнеча.  Я перша потягла йому руку, а він уклав мене в обійми.

-Привіт Орлице!  Ти все така сама, весела і смілива, тільки очі сумні...

-Як і в тебе!  Що з тобою сталося?  Де ж той боксер, яким всі дівки області сохли?

-Він пішов.  Разом із Маринкою.

-Пробач, мені тільки сьогодні Діма сказав.  Якби я знала...

-Нічого нічого.  Ми це переживемо, ми впораємося.  -Він провів нас у вітальню, після чого попросив почекати його трохи.  Через якихось півгодини, до нас вийшов гарний, переодягнений, поголений і головне свіжий Єгор.  Він довго не церемонився і перейшов одразу до справи.

-А загалом, до мене 2 дні тому, приїхав Кирило.  Робив винос мозку, хоча сам був у якомусь задумливому стані.  Сам же він, мені нічого не сказав.  Я вирішив передзвонити його помічникові, Іванові.  Той розповів цікаву річ.  Що його бос, запал на дівча, змусив розшукати її справу, дістати номер телефону.  Коротше всю інформацію.  Але коли він назвав мені твоє ім'я, то зрозумів, що треба рятувати тебе.  Я був би не проти його стосунків, але з іншого, не з тобою.  Якби не його напади агресії.