1.

Будинок, у якому жив Олег, знаходиться у маленькому та тихому районі міста.  Вікна моєї спальні виходять прямо в парк.  З них добре було видно людей на лавці, дерева, дитячий майданчик і навіть якщо добре придивитися, було видно ставок.  Тут було так добре і затишно, таке почуття, що ми знаходимося, десь далеко за містом, а не в самому центрі.  Поставивши речі, я помітила на своєму ліжку, величезного коричневого плюшевого ведмедя.  Олег знав про мою любов до плюшевих іграшок.

-Ну Що сістер, тобі тут подобається?  Ти помітила мій подарунок, я знав, що його оціниш!

-Фух, Ти, мене налякав.  Я не помітила, як ти зайшов.  Звичайно ж, подобається, і кімната, і вид з вікна, і ведмідь.  Тепер він мій коханий.  -Олег пошматував мене по волоссю, поцілував у скроню і сказав виходити, походу приготував якийсь сюрприз.  На вулиці був кінець квітня, віяло теплом, переодягнувшись у джинсовий сарафан, взула кросівки, зробивши високий хвіст, я вирушила на кухні до брата.

-О Ти, вже зібралася, швидко.  Зараз ми з тобою зробимо невелику прогулянку містом.  Заїдемо в пару магазинів, купимо тобі обновок та поїмо піци.  Згодна?

- Щодо піци, я не проти, але навіщо витрачатися на одяг?  У мене начебто є в чому ходити.

-Я можу собі дозволити, трохи подбати про тебе.  Тим більше я знаю, в чому ти ходиш, цей сарафан, єдина сукня у твоєму гардеробі!  Пішли.

-Ти Ще скажи, що я ж дівчинка!  -Розсміялася і підморгнувши, попрямувала за Олегом.  Сперечатися з ним було марно.

-Ось дивись дрібна, через парк, хвилин 20 ходьби і ти будеш біля універу.  Запам'ятовуйте дорогу.  Завтра неділя, трохи прогуляєшся, дізнаєшся місто, подивишся де що знаходиться.  Тому що я вже завтра виходжу на роботу, якщо я не з'явлюсь, Кирило мені голову відірве.  -розмову обірвав дзвінок Олега, йому дзвонив якийсь Кирило.

-Але!  Так Кіре!  Привіт все нормально ... та трохи зайняти ..., їду за кермом, везу дрібну ... показую їй місто .... до завтра, все в силі, буду на роботі як завжди! ... добре я зрозумів, все  давай до зв'язку. Хто такий цей Кирило?  Чому Олежа з ним на ти?  Невже він такий злий?  Сотні запитань у голові, потрібно обміркувати перед тим, як озвучити.

-Хто телефонував?

-Так і знав, що ти спитаєш!  Це Кирило, мій начальник.  Правда він мій однолітка, тож я з ним на "ти".  Дуже дивний тип, якийсь прихований, холодний, похмурий.  Господи я хоч люльку поклав.  -Ми обидва розсміялися, тому що було б, дуже незручно якби, цей самий Кирило почув, що ми про нього думаємо.

-Як начальник, він добрий, платить нормально, а решта муток його бізнесу, мене не стосуються.  Жінки його люблять, ну от він-нікого до себе не підпускає, то інтрижка на одну ніч, не більше.

Ми під'їхали до одного торгового центру та тут почалося пекло.  Олег змусив мене поміряти не один десяток суконь, змусив пройти штук 20 магазинів і накупити купу того, чого я в житті ніколи не носила, а потім ще змусив купити собі купу дорогою, не потрібною мені, і невідомої раніше, косметики.  І сказав, що особисто спостерігатиме і перевірятиме, як я цим користуюся.  Все ж таки я взяла собі 4 сукні, дві з них було легким літнім простим, решта 2 були вечірніми, ну мало, може все-таки знадобитися.  Наприклад, на весілля Олежки.  Пара футболок, пара джинсів, балетки, босоніжки, кросівки були не зайвими.  Все, що потрібне дівчинці.  При згадці про жіночий магазин білизни, братик якось почервонів.  І сказав, що я тут впораюся і сама, він почекає мене в машині, а ще краще замовить піцу!

Додому ми дісталися втомлені, але щасливі.  Передзвонили батькам по Вайбер, трохи побалакали, вони сказали що скучили і сподіватися, що все у нас буде добре.  Побажали нам удачі.  Ми спокійно з чистою душею відправили дивитися фільм і поїдати свою піцу.  За розмовами та спогадами з дитинства, ми не помітили, як за вікном потемніло.  Олег побажавши добраніч, ще раз потріпав по волоссю, цмокнув у голову і пішов спати.  Сказав, що йому вранці рано на роботу.  Ну, що ж... добраніч братик, добраніч нове місто.

*****

Як то кажуть "на новому місці приснись нареченому".  Цієї ночі, мені снилися якісь темні-темні очі, ні вони мене не лякали, а навпаки.  Вони були такими чорними, що просто притягували до себе.  Якась іскра в них все ж таки була.  Вранці прокинувшись від яскравого сонечка, посміхнувшись, потягнувшись, привела себе до ладу.  Використавшись косметикою, яку змусив купити Олег.  Я все ж таки попрямував на кухню, робити собі каву і доїдати вчорашню піцу.  Ось тільки чомусь ті чорні очі зі сну ніяк не покидали мої спогади, я весь час про них думала.  Від думок мене відвернув телефонний дзвінок, дзвонив Олег.

-Доброго ранку заєць!  -о, давно мене так не називали.  З того часу, як брат поїхав на навчання.  Саме заєць, було його лагідною, дитячою прізвисько

-І Тобі добре, Орел!  -Олег хихикнув у трубку і на душі одразу ж потеплішало.

-Я бачу ти, сьогодні у гарному настрої.  Я хотів би тебе дещо попросити?  Заодно місто дізнаєшся.

-Якщо ти, хочеш відправити мене в продуктовий, то я й так запам'ятала, де він.  -Ми розсміялися.

-Та ні, ти що.  Холодильник повний продуктів, бери, що хочеш, готуй, що душі завгодно.  Мені потрібна твоя допомога.  У моїй кімнаті на столі лежить синя папка, я поспішаючи її забув.  Що, якщо я скину тобі геолокацію, тут не далеко, чи зможеш принести мені документи?

-Ну, що ж... Сьогодні все одно вихідне, місто вчити треба, та й сидіти у стінах квартири немає полювання.  Ок.  Допоможу тобі.  Скидай адресу.  -Я отримав адресу, я пройшла до Олега в кімнату.  Знайшла ту саму синю папку, цікавість взяла гору.  Те, що я там побачила, мене, звичайно, трохи шокувало.  Нехай я і не профі в цих технологіях, у фінансах, але все ж таки помилку я побачила.  Недарма ж пройшло моє дитинство.  На вулиці сьогодні було трохи прохолодно, бо накинула шкірянку і потопала у пошуках пригод.

Знайшовши місцезнаходження фірми Олега, я обійшла її тричі.  Поки що знайшла вхід.  Мене привітав охоронець