Знайомство

Прекрасний ранок суботи означав нове життя.  Сонце світило за вікном і всього через якісь 2 години, за мною має бути, заїхати Олег.  Не знаю вже як йому вдалося домовитися про моє навчання у столиці, але це йому вийшло.  На останній місяць, третього курсу, мене все ж таки прийняли і тепер я їду з маленького містечка, до столиці-до Києва.

Олег є моїм рідним братом, старшим за мене на 5 років, тобто йому 25) Він живе у Києві, працює у престижній it-компанії, любов до різних програм та технологій, у нас щеплена з дитинства.  Тільки я пішла вчитися на педагога, а він на айтішника.  Знайшов роботу, купив свою двокімнатну квартиру.  Другої половинки в нього поки що немає.  Ще місяць тому він заговорив про те, щоб я переїхала до нього і продовжила навчання, саме в Києві.  Більше перспектив, більше шансів отримати нормальну роботу, ну і звичайно ж, знайти своє кохання.  Батьки були не проти, оскільки їм самим потрібно було полетіти по роботі до Німеччини.

Допивши свою каву, подивившись у дзеркало, Я все ж таки собі сказала -Ну що Ольга Орлова?  Вперед у нове життя!  Через якихось 2 години, заїхав Олег і ми вже їхали в місто, сидячи в комфортній машині, Я все ж таки роздумувала, що мене далі чекає.  Олег першим порушив тишу.

-Ну Що ти?  Сидиш із незадоволеним обличчям.  Таке почуття, що я тебе не на навчання везу, а заміж видаю за старого!  - Олег розсміявся і напруги починало йти. - Справді, все ж таки добре.  Не хвилюйся, ми приїдемо, розберемо речі, влаштуємо тобі міні-прогулянку містом.

-Я не те, що переживаю, просто це виглядатиме дивно.  Перевестися в університет на останній місяць, я б могла його і вдома закінчити, а потім поїхала до тебе.

-Не дурій!  Я сказав, що так буде краще.  І потім мені не нудно.  Ми не бачилися з тобою півтора роки.  -Ось у чому, ми з Олегом були схожі, так це в чесності свого характеру.  Завжди говоримо, що думаємо, не приховуємо своїх емоцій.  Щоправда, і зовнішність у нас майже однакова.  Обидва русяві, кароокі.  Тільки мій зріст трохи більше півтора метра, а він був високим, красивим.  Я не скажу, що це, ходяча гора м'язів, але й поганим его не назвеш.  Усього було в міру.  Але тільки, весь час один.  Ховається за своєю роботою та нестачею часу.

-Ти, У мене такий красень, але весь час один.  Чи не час, сім'єю обзавестися?

-Ахаха, Ну ти, даєш.  Коли чоловік трохи красивіший за мавпу, він уже красень.  Так що, дякую.  І ми з тобою дуже схожі.

-Я зараз не зрозуміла, ти, на що натякнув?  Я що, на мавпу схожа?  -Дівчина насупилися, звела брови і запитливо подивилася на брата.

-Ну Насмішила ти мене!!  Ну яка з тебе мавпа?  Оль, я ж хотів комплімент зробити, а ти як завжди.

-Дуже смішно.  Включи музику будь ласка, з нею веселіше їхати.  -І під тихо грає трек, заснула.

Розбудив мене, легкий, тихий голос брата:

-Приїхали, панночка!  Прокидайся і пішли підморгнувши, Олег покинув машину і дістав речі.

-Ну привіт, Нове Життя.

Дорогі читачі, це моя перша книга, сподіваюся на вашу підтримку, зірочки, коментарі, критика (помірна) вітається.  Допоможіть, щоб її побачило більше читачів.