Перший поцілунок завжди відчутно

Лілія повільно виходила зі сну. Туманні бачення, переслідування темної особистості виснажували її. Але сьогодні він прийшов попрощатися.  Самеді - найбільший страх її життя - танув фіолетовим серпанком.

 – Я любив тебе. Вибач. Вибач за все.  Звичайно, я б ніколи й пальцем тебе не торкнувся, хоч і обіцяв тебе вбити. Ці слова були сказані в гніві. Вибач, що не давав себе зрозуміти. Вибач, що не зрозумів твоїх бажань. Пробач за трагедію твого вічного життя, адже це я подарував тобі прокляття безсмертя. Я любив тебе. Вибач. Вибач...

Його голос ставав все тихішим, все далі.

Вона розплющила заплакані очі.

 - О, Ви вже прокинулися. Я маю повідомити Графу.

Лілія обернулася на голос. Поруч із ліжком сиділа миловидна блондинка. Вона натиснула браслет на руці.

 – Готово. Мене звуть Світлана. Я ваша служниця, - вона посміхнулася.

 – Де я?

 - У Місячному замку.

 - Це в якійсь країні?  Швейцарія Рів'єра?

 - Це на супутнику Землі – на Місяці.

 - Та я щось чула про таке, - Лілія блукаючим поглядом почала обводити кімнату. Бачення сну не відпускали її свідомість. І тут на столику біля ліжка вона помітила стару записну книжку. Безперечно, це була та сама записна книжка, яку колись дуже давно вона подарувала Самеді. І тут спогади обрушилися на неї. Вона сама прийшла до нього в руки, ще й Романа привела...

 - Барон Самеді, - вона запнулася.

 - Серед гостей замку таких немає, але якщо хочете дізнаюся докладніше.

 – Цей блокнот?

 – Граф залишив його для вас. Він незабаром приїде. Чого хочете?

Вона хотіла залишитися сама і зібратися з думками.

 - Ні, можеш іти.

 - Якщо знадоблюсь, ось браслет. Натисніть на камінчик у центрі, і я прийду, - вона подала витончений золотистий браслет з великим блакитним каменем у центрі і вийшла.

Лілія взяла блокнот зі столика. Це був точно він. Вона провела рукою по гладкій шкірі блокнота. Що сталося? Приплив паніки пішов і вона поступово згадала до того моменту, коли Самеді поставив умови. І все.  Провал. Вона відійшла в себе, буквально. Зовсім заспокоївшись, вона відчинила блокнот.

Кожна кома, кожна прогалина, навіть іноді форма літери тут мала сенс. Вона почала читати.

                        Ім'я Бога

Спочатку було "нічто" . І " нечто" було Богом " ом". І Бог був ніким. І Бог був -Бог-" ом".

Потім прийшло розуміння себе. Розуміння життя. І Бог нічого не побачив.

І голос був у Бога "А-а-а" І Бог себе почув. І Бог злякався. І цей крик батьки назвали гріх- "ом"

І з'явилось ім'я " гріх"

І сказали батьки своєму Богу "Чш-ш-ш-ш". І ім'я Бога було((" тиш-шь-шь")) " Іешуа"-"Іешума"

І в Бога було слово. І Бог дав собі слово. І слово було у Бога"Ма-а-а", і інші слова батьки казали Богу.

І Бог себе чув, та не бачив. І з'явилося світло. І світло було нічим. І нечто в світлі було " Бог/ ом". І Бог себе не побачив. Та ішов на світло! Бо захотів Бог бачити більше. І Бог розділ в світ і темряву. І побачив Землю. І світло було хорошо і пітьма було погано.

І Бог прийшов на Землю. І побачив що Земля це цікаво. І став Бог "Землею". І дали Богу до " Землі" *Воду*. І став Бог " Водойю" і "Землею" . І розділив Бог "Воду" і *Землю* як розділяв *світло* і *темряву*. І семена дали Богу. І семена на воді проросли. І семена на Землі проросли. Із рослин з'явилися риби та Тварини. І Бог грав із ними та навчався сам *творити*. І став Бог "Творцем". І створив творіння, сваї- Божі. І звеселились батьки і світло стало веселкою. І зрозумів, побачив Бог що все робить добре. І ім'я Бога було "-Творець-".

Коли "Творець" творив -то співав. І музика заповнювала "Все" всенасущне. І всенасущне відповідало " Богу- Творцу" - Вітром, Шумом Води, трясвнням- Диханням Землі. І Бог був "ВСІМ". Так батьки спілкувались зі своїм "чАдом"," чУдом". І Бог -"Творить" так спілкувся творіннями зі своїми Божественними -Родителями- "Род-і-тіло-ма". І по образу і подобою -"Родителей"-створив Бог -Творець Адама і Ліліт. І розділив "Творець" Адама і Ліліт.

Та побачив "Творець" що в Ліліт є думки іншого *Бога*-*Богині*- його сестри близнюка. І зрозумів"Творець "- сестра його "Чадо" з іменем "Ліліт", він "Творець" з іменем "Адам". Бо -"Боги"- є всюди і нема їх НІДЕ... Бо все всенасущне є відтворенням "Богов" -"ом".

Відтворення Бога в "Адамі" -і Богині в "Ліліт"-. І чудо чада разом розвивалася . Бо Бог дав їм слово і слова були у "Адама і Ліліт". Та в один момент "Ліліт" низ- за- жада- ла грати по його правилам і пішла -уж -шла -шипінням -змії. І "Боги -Про-Род-Жите-Лі"- ірозділили Землі на " Рай"-Род" і "Ад"-ом".

І Адаму "Бог " "Создатель" Со-"творив"-"Творець"- без -со -із Ребра Адамовадав життя"-Яві"-="Еві".

І зникла "Гармонія", і засмутилися "про-род- жите-лі", і прибрали "світло" "сонце"- та дали -" Луну"- "Ліліт "-і зірки "Адаму". І подумали Діти-Боги що тьма це погано . І Запалили Землю і Воду. І по-яві-вся- вогонь. І вогонь був у "Яві"- і вогонь був у "Ліліт"- і вогонь був в "Адамі". І вогонь був в "Наві"-- змії--" Ліліт -Творець". І "Світ -світло-вогонь" маленькі Боги намагались розділити на добре-"добро" -і- зло- "золу"-.

І вогонь- тепло, вогонь - жара, вогонь -ад, тепло- рай, вогонь - життя, не змогли рознь- ділити. І "Боги- Життя- Любові"-ділять і по - "сьогод" -" ні".

І на землі у Ліліт -т - Творца в Раю був Ма-тріо-рха-т. І в " Аду" у Адама був Па- тріо-рха-т.

Та інтерес одне до одного "Ріс" -"Рос"-. І пробралась Лі-лі-т- творець в Ад- ам- ов сад змією - бо спокусилась любо- пить- ствол ( ством). І розмовляла в с-аду з Євою о заповідному, забороненому. І Єва вкусила плоть-сам-о-волія. І роз- скпз- алла Адаму о у- ю- т-є , о любо-ві. І покинули Адам і Єва Адський сад, і зішли на землю, люблячі грішників. А Ліліт об- основа- лась у саду Адському.

Бог- є- любо- любов-любові.

Ім'я Бога -*любо*- Богов.

Вона підвела очі від рядків. Роман дивився на неї, спершись на одвірок дверей.