- Любий, так це ж Ліра, відома співачка! - а Вікторія Олегівна вміє виходити з нетипових ситуацій сухою. - Я також слухаю її пісні, от і вирішила привітатися.
- Зрозуміло, - Адам киває і, здається, втрачає до нас будь-який інтерес. - Може, ми таки повечеряємо? У мене ще справи потім.
-Так, звісно, - оживляється жінка. - А які справи? Може, побачення?
Я розумію, що цими словами вона просто хоче вколоти мене у саме серце. І найгірше те, що у неї виходить. Сухо попрощавшись з цими двома, сідаю в машину, й охоронці везуть мене додому.
Після зустрічі з Вікторією Олегівною спогади все ніяк не хочуть покидати мою голову. Я так довго намагалася забути все це, а в результаті знову з головою поринула у минуле.
Наступного ранку знову їду на студію і впродовж дня намагаюся займатися лише роботою. Це важко зробити, коли поруч Адам і нам доводиться співати разом. Сьогодні ми записуємо пісню, а вже через кілька днів зйомки кліпу. Я одночасно чекаю цього моменту та боюся. Поки що невідомо, яким буде сюжет самого кліпу, але якщо пісня має назву "Я більше не вірю". Можна здогадуватися, що нічого хорошого мене не чекає.
- Може, пообідаємо разом? - запитує Ной після кількох годин роботи. - Чи у тебе знову справи?
- Та ні,- намагаюся пригадати, чи потрібно мені сьогодні кудись. - З радістю складу вам компанію.
Адам вдає, що йому абсолютно байдуже на мене, а я намагаюся триматися і не показувати, як мене зачіпає його байдужість. Етан нас залишає, і я розумію, що цей час він хоче провести зі своєю дівчиною. Здається, у них все дуже серйозно. І, чесно кажучи, я щаслива за цих двох. Навіть заздрю їм по-хорошому.
У ресторан їду своїм автомобілем в компанії охоронців. Коли приходжу в окрему віп-кімнату, хлопці вже тут. Поруч з ними мені добре та спокійно. І головне - я можу бачити Адама, котрий вдає, що мене тут немає. Ну і нехай! Я вже навіть починаю звикати до такого ставлення.
- Завтра у нас прямий ефір на одному з музичних каналів, - діловито заявляє Адам, сьорбаючи свою каву. - Перелік запитань тобі передадуть. Макс запевнив мене, що нічого провокаційного звучати не буде, але я не довіряю журналістам. Будь готовою до усього.
- Хвилюєшся, що хтось може пронюхати про те, що ми були разом? - питаю прямо. - Так це не проблема. Для нас усіх це чудовий піар перед виходом пісні.
- А Ліра має рацію! - втручається Леон. - Це ж бомба! Соліст "БезМеж" та співачка Ліра у минулому були парою, але їх розлучила сцена! Як у фільмі! Клас!
- Закрийся, придурку! - гиркає Адам та підводиться на ноги. - Закінчуйте тут, у нас ще купа роботи!
Він першим покидає зал і голосно гримає дверима. Не втримавшись, я таки йду за ним. У голові з'являється дивне бажання все йому розповісти. І байдуже, що свого часу я дала слово його матері. Минуло достатньо часу і я сповна виконала її настанови.
Тільки от відкритися Адаму не встигаю. У коридорі помічаю його і красиву блондинку, здається, відому модель. Дівчина мило воркує з Адамом і коли кладе свою руку йому на плече, всередині мене розгоряється справжній вогонь.
- Адаме, ти обіцяв мені вечерю, пам'ятаєш? - вона нахиляється до вуха хлопця і муркотить, наче кішка.
Музикант помічає мене і щось недобре розгоряється в його очах. Я вже здогадалася, що він зараз скаже, саме тому роблю крок назад.
- Пробач, Моніко. Зараз багато справ, - відповідає занадто сухо. - Можливо, іншим разом.
Він їй відмовив? Реально?! Мені не почулося?!
Блондинка не приховує свого розчарування і швидко йде геть, клацаючи підборами. Адам тим часом повністю повертається до мене, а тоді наближається. Його погляд все такий же холодний і те, що відбулося хвилину тому більше мене не тішить.
- Не думай, що я відшив її через тебе, - стримано відповідає. - Просто не люблю грати почуттями інших людей. На власній шкурі зрозумів, наскільки це може бути боляче.
- Я ніколи не грала твоїми почуттями, - випалюю абсолютно серйозно. - Я завжди тебе кохала! Якщо ти даси мені можливість, я розповім, чому так вчинила.
- У тебе було багато можливостей, але ти ними не скористалася, - фиркає Адам. - Тому не варто навіть намагатися. Я й так знаю, що для тебе головне. І це точно не я!
Музикант знову йде, так і не давши мені можливості договорити. А може, це і на краще? Може, Адам має рацію і не варто ворушити те, що давно залишилося у минулому? Але як це зробити, якщо серце та душа тягнеться до цього хлопця? Він - моє перше та єдине кохання! Хіба я винна у тому, що моя племінниця захворіла, а його мама так вчасно запропонувала свою допомогу? Звісно ж, з вигодою для себе…
Залишатися у ресторані більше немає сенсу, саме тому покидаю його і прямую до свого автомобіля. Охоронці вже чекають мене там, я сама попросила їх не заходити зі мною всередину. Адам якраз відчиняє двері свого автомобіля і кидає у мій бік швидкий погляд. Ну а далі стається те, чого ніхто з нас не очікував. Я так точно…
Чорний автомобіль, припаркований на узбіччі, різко зривається з місця і просто-таки летить на мене. Від шоку та переляку зовсім забуваю про те, що варто відстрибнути вбік. І коли відстань між мною та машиною стає катастрофічно малою, хтось з силою тягне мене вбік - і ми разом падаємо на асфальт.
Я навіть не відчуваю силу удару, а серце гупає десь у горлі. Лише побачивши перед собою стурбовані сині очі Адама, розумію, що це він мене врятував. Здається, він щось говорить, адже його уста рухаються, а у мене такий шум у вухах, що розібрати бодай щось не виходить.
Помічаю за його спиною охоронців та хлопців з гурту. Здається, на стоянку збіглися усі працівники ресторану. Адам хмуриться, а тоді різко підхоплює мене на руки. І байдуже, що з ногами у мене все в порядку. В його міцних обіймах так добре, що я готова вічність вдавати, що сильно постраждала.
Притулившись щокою до його грудей, відчуваю швидке биття серця. Адам несе мене до мого ж позашляховика, саджає на заднє сидіння, а сам розміщується поруч та зачиняє двері. Охоронці з'являються спереду через мить - і машина зривається з місця.
#409 в Молодіжна проза
#3565 в Любовні романи
#1651 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 27.12.2021