Червона стрічка

    Мерабель сиділа за столиком витираючи свої руки клаптиком тканини. Обличчя вкрилося сажею, яку важко було прибрати. Рясні подряпини вкривали ноги.

    До кімнати зайшла служниця. Вона поклала чисте вбрання. Сукню Мерабель точно вже нічого не врятує. На столику жінка поставила миску з водою і рушничок. Потім взяла гребінець та прийнялася розплутувати сіре волосся. Мерабель пригадала як Том врятував їй життя і сльозо покотилися по щоках.

-Все буде гаразд,-промовила служниця.

    Коли дівчина привела себе в порядок, то надягнула амулет. Мерабель не могла думати про те, що зараз відбувається в білому замку. Як почувається Атея?! Бідна Мері. Маля залишилось без батька. Дівчину мучило сумління. Через неї його вбили.

    У двері постукали. Мерабель наче не чула цього. Вона стояла посеред кімнати вдивляючись в дзеркало. Служниця відчинила двері, поклонилася перед королем і зникла.

-Я прийшов щоб подякувати тобі,-сказав Данетай.

    Бель не поворухнулася.

-Мій син опритомнів. Ти можеш навідатись до нього, якщо хочеш.

    Дівчина не зронила ні слова.  Вона обійшла короля, пустивши погляд вниз і попрямувала до кімнати принца. Мерабель обережно прочинила двері. Максим лежав на ліжку читаючи книгу. Як після усього він взагалі може щось робити? Хлопець помітив гостю одразу.

-Проходь,-усміхнувся воїн.

    Мерабель підтягнула стілець до ліжка і сіла біля принца. Вона уважно розглядала його опіки.

-Такої паніки на полі бою я ще ніколи не бачив. Твоя поява на всіх справила враження. Навіть я був у шоці,-хихикнув принц.

    Дівчина вперто мовчала. Вона не знала що йому відповісти. Мерабель тільки жалісно гляділа на Макса.

-Може скажеш щось?-не вгамовувався хлопець.

-Як ти себе почуваєш?-захриплим голосом спитала дівчина.

-Летиція зварила відвар від якого мені покращало. До коронації буду вже на ногах.

-Летиція,-набурмосилася Бель.

-Ревнуєш мене до молодої відьмочки?-принц хитро прижмурився.

-Досить тобі. Просто ця дівчина мені не подобається.

-Може ще скажеш що не кохаєш мене?

-Не кохаю,-ці слова дались Мерабель важко.

    Хлопець схопив дівчину за зап’ястя та різко смикнув на себе. Провидиця встигла спертися ліктями на край ліжка. Принц припав вустами до її вуст і Мерабель від насолоди заплющила очі. Хлопець розвіяв усі думки. Всередині Бель відчула легкість. Вона відштовхнула Максима й відкинулась на спинці стільця.

-Чому усім кортить вкрасти мій поцілунок?!-обурливо бовкнула дівчина.

-Кому це всім?-розгублено глянув на неї принц.

-Я так сказала? Здається скоро обід. Краще я піду.

    Дівчина швиденько підвелася й вибігла у коридор.

-Мерабель, хто це усі?-гукнув їй принц у слід.

    Провидиця увійшла в залу. Королева підняла на неї змучені очі. Схоже Таяна неспала усю ніч. Данетай наче відчував провину перед Мерабель. Він відводив погляд від провидиці. Боніфасій теж був не в найкращому настрої. Летиція навіть не привіталася з Мерабель. Тільки Міхаель вказав на місце біля себе. Слуги принесли обід і всі мовчки почали жувати страви. Раптом Данетай підвівся. Чоловік вийшов навіть не попрощавшись. За ним зникла й королева. Боніфасій глянув на Мерабель. Дівчина винувато смакувала їжу.

-Ти кохаєш його?-вирвалося у Боніфасія.

    Бель ледь не вдавилася. Це запитання для неї було не сподіваним. Вона трохи прокашлялась.

-Кого кохаю?

-Максеміліана,-уточнила засмучена Летиція.

-Чому Ви так вирішили? Нікого я не кохаю.

-Не бреши,-заперечно похитав головою Міхаель.

-Жодна жінка не кинеться на поле бою наче скажений пес заради якогось хлопчини. Тільки та хто кохає його здатна здолати озброєне військо.

-Я побачила видіння у якому принц помирав. Моє сумління не дозволяє сидіти склавши руки.

    Боніфасій недовірливо зиркнув на Мерабель. Вона розуміла, що ніхто не вірить їй.

-Можна дещо спитати?-спробувала перекинути увагу гостей на щось інше Бель.

-Вперед,-кивнув Боніфасій.

-Чому білі чаклуни не застосовували свою магія проти мене?

-У кожному бої є свої правила. На війні ми намагаємось бути чесними і застосовуємо тільки зброю. Це зрівнює наші сили,-відповів Міхаель.

-Чому мене ще досі не покарали? Я ж застосувала силу.

-Деякі білі чаклуни вимагають щоб тебе закрили в темниці. Проте Данетай не хоче цього робити. Ти врятувала його сина,-повідомив Боніфасій.

-Ольгерд наполягає на тому щоб тебе покарали. Сьогодні збереться велика рада «Чорно-білих» на якій вирішать що робити далі з тобою,-роз’яснила Летиція.

-Так ось чому Таяна і Данетай такі засмучені,-нарешті дійшло до дівчини.