Неприємна розмова

    Після сніданку як завжди Мерабель чекала на свого вчителя. Коли дівчина дізналася що Том вирішив стежити за нею, думка про нього ще більше зіпсувалася. Вчитель прийшов вчасно і  на цей раз один. Побачивши сойку, він похвалив дівчину за те що вона підготувалася. Цього разу Мерабель вирішила не одразу відкривати усі карти. Не хотілося їй щоб за нею відкрили спостереження. Урок розпочався з дрібниць. Том прочитав лекцію про те як побачити життя тварин, а потім змусив медитувати. Цього Мерабель саме більше не любила. Далі чоловік наказав дістати птаху й тримати її обома руками. Мерабель слухняно виконувала усі його забаганки, але у відповідь чула тільки критику: «Розслабся», «Не стискай так сильно сойку», «Зосередься». Не можна викликати підозри. Спочатку дівчина не намагалася викликати видіння, уже під кінець уроку їй вдалось побачити політ птахи. Все вона робила навмисне. Стомлений Том гепнувся на стілець і змучено потер чоло. Його окуляри смішно з’їхали на ніс.

-Ну що?-запитав він.

-Вдалося,-з награною радістю проказала дівчина.

-Нарешті.

    Вчитель розпрощався з дівчиною й пішов геть. Так швидко він ще ніколи звідси не йшов. Соже, дівчина перестаралася. Мабуть, знову буде доповідати Ольгерду про Мерабель. Вона видихнула з полегшенням. Тепер на неї чекає найважча розмова у її житті. Потрібно запитати в короля про його наміри. Готувалася до розмови дівчина ретельно. Мерабель походжала кімнатою, не знаходячи собі місця. Не подобалось їй те, що від неї все намагаються приховати. Вона вийшла у коридор.  Дівчина прямувала до кабінету короля та коли прийшла заклякла на місці. Мерабель що разу повторювала репліку яку приготувала заздалегідь, хоча здається, що вона не знадобиться. Нарешті Мерабель наважилась постукати у двері. Передчуття було не хороше. По тілу пробігли дрижаки. Що на неї чекає? «Зберися»: повторювала дівчина.

-Увійдіть.

-Доброго дня.

-Привіт. Добре що ти зайшла,-одразу пішов у наступ Ольгерд.

-Ви мене шукали?

-Мені розповіли що ти вчора ходила на ярмарок, не послухавшись мого наказу. Моя довіра до тебе зменшується. Тепер я вже не впевнений чи ти саме та дівчина з пророцтва яка нам потрібна.

-Якщо Ви не впевнені то навіщо притягнули мене сюди,-розсердилася Мерабель,-Не забувайте, що я тут лише гість, а не в’язень. Чому я не можу піти туди куди мені заманеться?

-Тому, що я турбуюся за тебе. Цей світ для такої як ти чужий, небезпечний. Чорні чаклуни в будь-який момент зможуть нашкодити тобі. Я б хотів щоб ти розповідала мені з ким зустрічаєшся. Я знаю що тобі хтось допомагає.

-Я не розумію. Кого я можу зустріти у чотирьох стінах? Мені набридло що Ви брешете. Скажіть правду. Чому саме Атея має бути коронованою? Я ж можу буть-кого обрати. Навіть себе,-Мерабель хотіла налякати білого правителя і їй це вдалося. Вона вловила легке невдоволення та роздратованість. Можливо, вона трохи перегнула палку?

-Ти дівчина з пророцтва і маєш діяти так як ми тобі скажемо. А у нас із Данетаєм угода. Ти мусиш діяти за правилами.

-Чхала я на Вашу угоду. Якщо не розповідаєте я сама все дізнаюся.

    Мерабель підскочила до Ольгерда й вхопила його за руку. В одну мить відчувся запах пирогів і легке запаморочення. Тепер дівчина дізнається усе, що так довго тримали у таємниці.

    Вона стояла в залі де знаходився стіл за яким сиділа Атея і мовчки сьорбала чай з тістечком. Король теж, здається, обідав. Мовчанку перервала принцеса:

-Що буде коли прийде дівчина з пророцтва?

-Настануть чудові часи. Ми з Данетаєм уже підписали угоду за якою тебе коронують і ти одружися на сині чорного короля.

-А моя думка тебе не цікавить? Я не кохаю його. Ти хочеш миру між добром і злом. Цього ніколи не буде.

-Я розумію. Наш план зовсім інший. З короною у тебе з’являться здібності змінювати подобу. Тільки уяви як ти перетворюєшся на якусь тварину чи річ або навіть рідину.

-Це твоя мрія. Не моя. Я не хочу правити двома королівствами.

-А тобі й не доведеться,-усміхнувся король,-Після того як у тебе з’являться ще більші сили ти проникнеш в замок Данетая та вб’єш його. Потім одружишся з його сином і отруїш. Далі всі чорні чаклуни зрозуміють, що діватися їм нікуди. Захистити їх ніхто не зможе й перейдуть на ношу сторону.

-Це безглуздя,-вперто стояла на своєму Атея,-Зло ніколи не стане добром. Та й я не хочу бути вбивцею.

-Ти маєш слухатись мене. Інакше попрощаєшся зі своїм конюхом.

-Гаразд, батьку, тільки нічого не роби йому,-Атея зблідла.

-Поки ти слухаєшся мене я обіцяю, що з ним нічого не трапиться.

    Видіння обірвалося. Мерабель стояла навпроти похмурого короля.

-Ви хочете вбити Данетая. Шантажуєте власну доньку. Це підло.

-Він сліпий дурень. А мої стосунки з дочкою тебе не стосуються.

-Ні. Це ви сліпі,-закричала Мерабель,-Навіть свою дочку налаштовуєте на поганий вчинок.

-Що поганого в тому, що ми нарешті здолаємо чорних чаклунів?-не стримався Ольгерд.

-Настане кінець усім. Світ не може існувати без протистояння добра та зла. Ці битви відбуваються і в звичайному світі. Люди весь час долають своє погане «я», але дехто навпаки виявляється заслабким щоб протистояти йому. А тут відбуваються битви саме через Вас з Данетаєм. Ви порушите баланс.