Іскра кохання

    Мерабель спустилася на сніданок. Вона з задоволенням наминала третій шматок запіканки та якогось не зрозумілого, але смачного супу. Настрій у неї був хороший. Вона намагалась не думати про розмову яку почула вчора. Все одно нічого з цим не вдієш. Тай Мерабель не чула усієї розмови цілком. Не можна робити висновок з маленького клаптику почутого.

-Як тобі у нашому замку?-раптом запитав король.

-Добре.

-Ти готова до другого уроку?

-Звичайно,-награно промовила Мерабель,-Чекаю з нетерпінням.

    Принцеса засміялась.

-Тобі юна леді уже час готуватися до співів.

-Так, батьку.

-Сьогодні на вечерю мене не чекайте,-виголосив Ольгерд. Селяни влаштовують вечірній ярмарок. Мушу бути з народом.

-Ярмарок?-зацікавилась Мерабель.

-Знову будуть продавати різні солодощі, штучки для чарів, іграшки. Обіцяли навіть каруселі для дітей.

-Круто. А можна і нам піти?-запитала дівчина.

-Ні. І це не обговорюється. Тобі потрібно багато чому навчитися. А принцесі не гоже блукати серед простолюду поки я буду вирішувати важливі справи.

-Ну хоча б на 5 хвилин. Я ніколи не бачила чарівних ярмарків.

-Не дозволяю. Можете йти дівчата.

    Мерабель невдоволено підвелася з місця й навіть не вклонившись, як вона це робить завжди, пішла у свою кімнату. Нудний у народу король. Навіть на ярмарок подивитися не відпустив. Мерабель все одно утече. Їй нічого не завадить, навіть стіни замку.

    У кімнаті на неї уже чекав Том. Сьогодні він прийшов не одним, а з маленькою дівчинкою. Дитя мирно гралося ляльками на підлозі. У дівчинки було розкішне біляве волосся, яке акуратно запліталося в косу. Мерабель навіть забула привітатися з вчителем. Дівчина сіла біля дитини й почала з нею розмову.

-Привіт. Мене звати Мерабель. А ти у нас хто?

-Мері,-тихо мовила дівчинка.

-Мері?

-Це моя дочка. Я радий що ви подружилися. Сьогодні ти навчишся контролювати свою силу.

-Чому її звати Мері?-дівчина не слухала Тома. Вона дивилася на дитину яка вдягала свою ляльку в сукню принцеси.

-Це дружина обрала таке ім’я. Хіба воно Вам не подобається?

    Мерабель погрузла в своїх спогадах. Щоб хоч якось відволіктись від поганих думок дівчина підвелась і відійшла подалі від дитини. На перший погляд могло здатися, що провидиця боїться Мері, але насправді вона просто не хотіла знову згадувати неприємне. Мерабель присіла на диванчик.

-Давайте розпочнем урок.

-Що Вас так налякало?-не вгавав вчитель.

-Давайте розпочнемо урок,-дівчина не хотіла розповідати щось про себе цьому незнайомцю.

-Добре. Для початку вам потрібно зосередитись на собі. Згадайте щось приємне.

-Одразу до справи,-Мерабель присіла навколішки й обережно доторкнулася руки Мері.

-Ви ще не готові,-злякався Том.

-Не вгадали. Ніякого видіння немає. Я можу контролювати себе.

-Але як?-здивувався вчитель, розглянувши руку дочки.

-Може вона просто хороша провидиця,-невинно мовила Мері.

-Нічого не розумію. Не в кожного виходить  з першого разу приборкати свої емоції та контролювати свій дар.

-Просто я особлива,-пирхнула Мерабель і знуджено відвернулася до вікна. Вона не хотіла щоб відбувся сьогоднішній урок. Настрій погіршився вкрай.

-Я справді приємно здивований. З Вами точно все добре? Ви виглядаєте спустошеною.

-Погано себе почуваю. Ми можемо завершити урок.

-Що ж… Якщо у Вас все так добре вдається, тоді ми можемо завершити заняття на сьогодні. Але на наступний урок Вам потрібно мати якусь тварину.

-Добре. Тільки залиште мене у спокої.

-Я розповім про Ваші успіхи королю. До завтра,-Том взяв дівчинку за руку й вони зникли у коридорі.

-Королю?-Мерабель бурмотіла щось нерозбірливе собі під ніс.

    Дівчина підхопилася з дивану та пішла слідом за вчителем. Їй було цікаво про що це він буде розмовляти з королем. Вона відчувала, що відбувається щось дуже важливе. Усі явно щось не договорюють. Том зайшов у кабінет короля. Хоч двері він зачинив міцно та усю розмову Мерабель чула.

-Як у неї успіхи?-заклопотано запитав Ольгерд.

-Сьогодні вона мене здивувала. Ще ніхто не зміг опанувати свою силу з першого разу. Мені здається що вона щось приховує.

-Думаєш їй хтось допомагає?

-Можливо. Ця провидиця не така проста як ми думаєм. Я думаю що це якось пов’язано з загадковим провідником.

-Нам ще не довго залишилось її терпіти. Нехай тільки коронує Атею. Ми нарешті зможемо позбутися чорних чаклунів раз і назавжди. Проте ця ситуація мене непокоїть.

-Згоден з Вами. Атея зараз не достатньо сильна аби здолати їх, але з короною у неї з’являться ще більші сили. А що як Ваша дочка не захоче війни?