Видіння чи реальність?

    Мерабель поволі розплющила очі. Вона відчула як тепле сонячне проміння пестить її обличчя. Отже вже пізній ранок. Вона подумала: «Хочу щоб хтось приніс мені маленьке горнятко кави». Від цією думки на душі стало тоскно. Самотність вкрай набридла дівчині. Вона підвелася з ліжка та накинула пухнастий халат, міцно зав’язавши пояс на своїй тонкій талії. О котрій вона вчора повернулася? Розтріпане попелясте волосся спадало на плечі і налазило на обличчя. Дівчина швиденько прибрала його. Мерабель неквапливо приготувала сніданок. Та згадавши що скоро приїде Кевін, вона заметушилася. Кілька разів вдарилась ногою об валізу. Дівчина потерла мізинець на нозі і стала ритися в одязі, розкидаючи все навколо.

-Сьогодні я тебе розберу. Обіцяю,-суворо глянула на валізу з речами Мерабель.

    На вулиці почувся сигнал автомобіля. Гул одразу рознісся вулицею, тому допитливі сусіди визирнули на зовні із своїх осель. Мерабель обережно поглянула у вікно. Біля будинку, переступаючи з ноги  на ногу, походжав смуглявий хлопчина. Як добре що Кевін вирішив допомогти їй. Дівчина на ходу вхопила папку з документами та ключі від будинку.

-Привіт,-заметушився поліцейський.

-Рада бачити. Дякую що погодився мені допомогти.

-Для мене це в задоволення,-він відчинив дверцята.

    За хвилин 17 вони були уже за містом. Кевін незручно потирав руки і мугикав якусь пісеньку. Мерабель не звертала на хлопця уваги. Вона зарилася в папери, добре вивчаючи усі деталі справи. Щось в середині неї підказувало їй що Майк не міг вбити.

-Ти обідала?-раптово запитав Кевін.

-Що?-Мерабель заплуталася у рядках,-Так я поїла.

-А ось я не встиг,-він помітно нервував.

-Мені шкода.

-То може ми зробимо зупинку та трохи поїмо.

-Добре. Сьогодні ти вирішуєш,-легко усміхнулася Мерабель..

    Кевін зупинився біля маленького ресторанчика. Людей було чимало. Столики переповнені відвідувачами, які прийшли поснідати. Дівчина ніколи б не подумала, що маленькі придорожні ресторанчики користуються такою популярністю. Мерабель почувалася не у своїй тарілці. Вона швидко сховала свої руки у кишені, щоб уникнути контакту з ким-небуть і пройшла за Кевіном до єдиного вільного столика. Добре що він розташовувався майже у самісінькому куточку.  Молоденька офіціантка швиденько підбігла до них. Її зовнішність була не характерна для українки. Навіть розмовляла з акцентом. Біляве волосся акуратно зібране в пучок, а рукава засукані. Офіціантка мала привабливе кругленьке личко та широку усмішку, що першою падала в очі.  

-Що замовите?

-Я буду мохіто,-жваво сказала Мерабель.

-А я самий найбільший бургер,-посміхнувся Кевін.

-Добренько,-офіціантка побігла до наступного столика, а незабаром зникла в дверях кухні.

-Розкажи мені трохи про це вбивство.

-Не сама хороша тема для розмови за їжею,-нахмурився хлопчина склавши руки перед собою.

-Ну будь ласка.

-Добре. Що хочеш почути?

-Чому ви підозрюєте саме Майка?

-Тому, що у минулому в нього часто були конфлікти з міс Дороті. І не давно в нього померла дружина з сином.

-Ого. Через що?-одразу поцікавилась Мерабель.

    Проте Кевін не встиг дати відповідь.

-Ось ваше замовлення.

    Офіціантка поспіхом віддала напій та страву. Вона сильно поспішала й ненароком скинула папери які Мерабель поклала на самому краєчку стола.

-Пробачте. Я ненавмисно,-дівчина швиденько кинулась збирати розкидані папірці.

-Та нічого. Я сама.

    Через необережність Мерабель доторкнулася до руки цієї панянки.

-Назад,-крикнула дівчина до офіціантки.

-Що трапилось?-це останні слова які почула вона, не знаючи хто їх промовив.

    У голові запаморочилось. З кухні доносився слабкий запах свіжоспеченого пирога, який був з полуничними нотками. Світло в очах згасло, але за мить увімкнулося знову. Мерабель стояла у тому самому ресторані. Ось маленька офіціантка бігала між столиками, а позаду сиділа Мерабель з Кевіном. Вони мило про щось перемовлялися. Ну і що ж тут такого особливого? Буденний день ресторанчика. Раптом до магазину увірвався високий чоловік у чорній масці. Він швидко опинився біля барної стійки. Тепер події почали набирати обертів.

-Гроші. Швидко сюди неси.

    За спиною він тримав довгу металеву трубу. Люди ненажарт перелякались, ховаючись під столи і намагаючись вислизнути на двір, вони бігали наче комахи.

-А ви швидко витягайте все що є у вас в кишенях,-звернувся злодій до відвідувачів, пригрозивши трубою. Чоловік кілька раз вдарив зброєю об підлогу.

    Кевін дістав пістолет. «Хороший поліцейський завжди повинен бути готовий до всього»: процитувала Мерабель полковника.

-Стояти. Зброю на підлогу, а руки в гору,-поліцейський наблизився до чоловіка. Той закляк.

    Мерабель бачила як офіціантка помалу наближалася до бандита. У руках вона тримала важкий піднос. Руки злегка тремтіли, але дівчина просувалася в перід. Вона замахнулася своєю залізною зброєю та не встигла завдати удару. Чоловік у масці одним швидким рухом вихопив пістолет і приставивши до живота дівчини вистрілив. Офіціантка закричала і звалилась на підлогу, наче поранена птиця. Дівчина зомліла від болю. Мерабель бачила як сама ж вона кинулась надавати першу допомогу. Вона швидко глянула на годинник. Зараз була 15 хвилина. Це видіння прийшло до неї не просто так. Зараз треба діяти.