ГЛАВА 11: ВОРОТА ПЕКЛА

Під ногами — попіл. У повітрі — запах гару і старої магії. Юна, Гувон і Сок’джін стояли перед величезними дверима, вирізьбленими з чорного каменю. Це були Ворота Пекла.

— Назад шляху не буде, — попередив Сок’джін.
— Я й не шукала шляху назад, — відповіла Юна. В її очах горів вогонь впевненості.


---

   Вогняна стежка

Ворота відкрилися зі скрипом, і перед ними з’явилася вузька дорога, що вела крізь море лави.
Пекло не було тим, що уявляють люди — не просто вогонь і крики. Тут було… все забуте, все втрачене.

Тіні минулого йшли за ними.

— Це вони… — Юна стишила голос. — Це душі тих, кого я не змогла врятувати?
— Або… кого ти зрадила, — сказав голос із темряви.

Перед нею з’явилася фігура… точна копія Юни.

— Я — та, ким ти могла бути. Ти вже раз знищила світ. І ти зробиш це знову.


---

   Гувон і його серце

Гувон почав втрачати себе. Його очі почорніли, шкіра почала світитися червоними лініями.
— Юно… тримайся від мене подалі…

— Ні! — вона кинулась до нього. — Я обіцяла бути з тобою навіть у вогні!
Вона торкнулась його руки — і вперше доторкнулась до справжнього Гувона. Теплого, живого… людяного.

Десь усередині нього ще жевріло світло.

— Я ще тут, — прошепотів він. — Я з тобою.


---

   Серце Першого Вогню

На вершині зруйнованого трону стояло те, заради чого вони прийшли — Серце Першого Вогню. Крихітна куля світла, що пульсувала життям і смертю.

— Хто торкнеться його, той згорить, — сказав Сок’джін. — Але той самий і зможе перезаписати долю світу.

Юна поглянула на Гувона.

— Якщо ти це зробиш — ти можеш втратити себе.
— Якщо я це зроблю — світ не витримає. Ти — наш останній шанс.

Вона торкнулась Серця.


---
 

   Вибух істини

Світло залило все. Юна бачила фрагменти тисяч світів. У кожному з них вона кохала Гувона.
І в кожному — їх кохання або рятувало, або руйнувало світ.

Але цього разу… вона вибрала не жертву, не втечу, а боротьбу.