ГЛАВА 7: КОЛИ ПРИХОДИТЬ ТІНЬ

Після знищення вежі залишився лише попіл.
Юна мовчала. Вона втратила подругу, але в її очах жевріла рішучість.

— Ми не зупинимось, — прошепотіла вона.
Гувон мовчки кивнув. У його серці росло відчуття страху — але не за себе. За неї.


---

Вони рухались через розбиті міста. Світ згасав.
Але серед руїн з’явилось щось… живе.
Люди.
Невелике поселення, сховане в підземному торговому центрі.

— Сюди! Швидко! — крикнув хлопець з коротким срібним волоссям.

Його звали Кейрон. Він усміхався, але очі в нього були… надто уважні.

— Ви не місцеві, так? Ходіть, у нас ще залишився хліб і тепло.


---

   Перші підозри

Гувон не їв. Він не довіряв.
— Він демон, — шепоче хтось.
— Може, саме він винен у тому, що трапилось…

Юна намагається заспокоїти всіх, але атмосфера натягнута, як струна.

Уночі вона підслуховує розмову:

— Вони шукають Її.
— Кажуть, у ній ключ. Вогонь, який спалить усе… або зцілить.
— А демон — її варта. Поки що.


---

Вранці зникає одна з дівчат. Сестра Ріни — Соа.
Залишилась лише записка:

> "Я бачила його. Того, кого всі бояться. Він хоче Юну.
Він хоче вогонь у її серці.
Я йду, щоб зупинити його."



Гувон стискає зуби. Його очі червоні.

— Це він. Той, якого боявся навіть мій творець.
Його звуть Син’о.
Він не просто демон.
Він був ангелом — допоки не вирішив, що люди не варті спасіння.


---

 Син’о

Син’о живе у зруйнованому храмі.
Він виглядає, як прекрасний чоловік у чорному вбранні, з крилами, схожими на обвуглені пера.

Він годує Соа полуницею, говорить м’яко.
— Усі брешуть тобі, дитино. Твоя сестра вбила Ріну. А Гувон — монстр.
— Вона прийде сюди, бо хоче тебе врятувати. І тоді…

— Я знищу її.
— І весь вогонь перейде мені.


---

У цей час Юна бачить сон.

Ріна — в білому. Усміхається.

— Ти маєш пам’ятати: ти — не просто людина.
— Ти — частина старшої сили. У твоїх жилах — іскра сонця.
— І якщо твоє серце горить — світ має шанс.

Юна прокидається. Її очі… світяться.