«я»
-
Мені набридло шукати своє «я»
У людях, книжках, анекдотах.
Мені здається, що хтось в мене душу відняв
І закрив за величезних воротах.
Я шукаю свою цінність кожну годину,
Змальовуючи картини у своїх віршах.
Я ходжу і ходжу, малюючи стежини,
Але й закономірності немає в тих стежках.
Чи справді я завжди смішна,
Чи це все просто маска?
Яка я є, що ж таке «я»?
«Я» є, чи то все лише казки?
Де я саме є? Яка я насправді?
Якого кольору, відтінку й форми всі мої думки?
І десь там, тою ніччю, на тій самій мансарді,
Я буду співати, співати, бо мій голос гримить.
Я хочу прокинутись з цього клятого сну.
Чи я саме така, якою мрію бути?
Своїми словами й вимогами я лиш накличу біду.
Хай там як, лише хочу, щоб завершився лютий.
Мене гірка правда притискає до стінки,
А я все сміюсь і сміюсь в її очі.
Бо мою душу прикрили гострі гілки,
І хтось ту закрив за воротах у покривах ночі.
Відредаговано: 27.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
