Розділ 6. Нікотиновий дрифт на Інтерах

Ранок зустрів Беатрічу смаком попелу та повної безнадії. Вона труснула останню пачку «Slims» — порожньо. Навіть магічне сканування шухляд не допомогло: Пекло було в глибокому офлайні, а разом із ним і всі запаси елітного тютюну.

— Якщо я зараз не затягнуся, цей під’їзд злетить у повітря без жодних ракет, просто на моїй люті! — прошипіла вона, натягуючи кросівки прямо на шовкові шкарпетки.

Телефон пікнув. Бруні, як завжди, був на зв’язку, хоча його мережа трималася на вірі та синій ізоленті.

«Ми з Лолою на районі. Шукаємо паливо і хоч якісь "палички". Стрибай у вікно, підберемо на повороті».

Через п’ять хвилин Беатріча вже втискалася в салон дев’ятки. На задньому сидінні Лола з білим хвостом нервово гортала місцеві пабліки. 

— Є інфа! — вигукнула Лола. — На Інтерів, у маркет біля ринку, завезли партію. Кажуть, навіть з фільтром!

— Газуй, Бруні! — скомандувала Беатріча. — Якщо треба, я прокляну світлофори, щоб вони завжди були зеленими!

Дев’ятка рвонула так, що карбюратор видав звук, схожий на передсмертний хрип грішника. Але коли вони вилетіли на Інтернаціоналістів, ентузіазм згас. Черга до магазину тяглася через весь ринок, повз м’ясні ряди і завмирала аж біля «Орхідеї». Це був не просто натовп — це було стояння за життя.

— Ого, — свиснув Бруні, поправляючи окуляри. — Тут навіть мої зв’язки з гаражним кооперативом не допоможуть. Тут треба стратегія.

— Може, я просто пройдуся вздовж черги і зроблю вигляд, що мені дуже погано? — запропонувала Беатріча, поправляючи роги.

— Не спрацює, — відрізала Лола. — Тут усім погано. Он бачиш ту жінку з кравчучкою? Вона в цій черзі з часів заснування міста стоїть, вона тебе своїм поглядом спопелить швидше, ніж ти згадаєш латину.

Бруні примружився. В його голові закрутилися шестерні сумського генія.

— Слухайте план. Схема «Спецзамовлення для ППО». Беатрічо, ти робиш серйозне обличчя, наче ти з міжнародної комісії з питань магічної безпеки. Лола, ти дістаєш свій хвіст і махаєш ним так, наче це антена для пошуку дронів. Я під’їжджаю до чорного входу, кажу, що ми веземо термінове донесення від Самуїла про пересування «коробок» на Курському. Мовляв, без блоку сигарет наші відьми на Воскресенській не можуть налаштувати навігацію «Блукаючої Тещі».

— Бруні, це звучить як повний абсурд, — захоплено прошепотіла Беатріча.

— В тому і суть! У Сумах зараз вірять тільки в повний абсурд! Погнали!

Дев’ятка ефектно розвернулася через подвійну суцільну (якої під шаром бруду все одно не було видно) і залетіла в двори. Бруні вискочив з машини, тримаючи в руках якусь папку з написом «Звіт ОСББ за 2019 рік», яка мала виглядати як секретний документ.

— Спецтранспорт! — крикнув він вантажнику, який якраз зачиняв двері складу. — Терміново! Для хлопців на блокпосту і для відьомського десанту! Нам потрібно три блоки «червоних» і два латте! Без цього небо над містом не закриється!

Вантажник зупинився. Він подивився на Бруні, на леопардову Беатрічу, яка намагалася виглядати як офіцер пекельної розвідки, і на білий хвіст Лоли, що стирчав із вікна дев’ятки.

— Відьомський десант, кажеш? — перепитав вантажник, повільно витираючи руки об фартух. — А посвідчення від Самуїла є?

Бруні  впевнено тицьнув йому під ніс звіт ОСББ.

— Ось! Печатка Валентини Петрівни! Квартира номер п'ять! Вище тільки Рай!

Вантажник взяв папку, довго розглядав цифри про заборгованість за ліфт, а потім раптом почав реготати. 

— Хлопче, ти гарно придумав. Але Самуїл щойно сам тут був. На велосипеді. Забрав останню пачку «Прилуки» і сказав, що якщо приїде хтось на малиновій дев’ятці — передати, що карма працює швидше за твій карбюратор.

Бруні зблід.

— В сенсі — Самуїл був?

— В прямому. І до речі, — вантажник кивнув у бік черги, яка вже почала помічати їхні маневри. — Ті жінки біля «Орхідеї» вже бачили ваш фокус. Я б на вашому місці тиснув на педалі, бо вони зараз вам такий "десант" влаштують, що жодна магія не врятує.

Бруні  влетів у салон.

— План «Б»! — крикнув він, вмикаючи задню передачу.

— Який план «Б»?! — вереснула Беатріча, бачачи, як від черги відділяється група жінок із кравчучками, озброєних парасольками та праведним гнівом.

— План «Б» — ТІКАЄМО! — Бруні вдарив по газах.

Дев’ятка шліфувала асфальт, залишаючи хмару диму. Сигарет вони не купили, але зате тепер за ними гналася половина Інтерів. 

— Зате ми розвіялися! — реготала Лола, ховаючи хвіст у салон. — Беатрічо, пали вівсянку, кажуть, від неї менше хочеться курити!