Розділ 5. Крипто-аскеза на лінії вогню

Біля під’їзду «Еспланади-ХАОС» панувала атмосфера, яку в підручниках з історії колись назвуть «сумським дзен-фаталізмом». Люди стояли купками, тримаючи в руках тривожні валізки, баклажки з водою та котів, які дивилися на світ із більшим розумінням, ніж ООН.

Над містом знову заскімлила сирена. Це був звук, від якого в Беатрічі починав сіпатися не тільки лівий ріг, а й уся віра в цивілізацію.

— Ну що, спускаємось? — зітхнув Самуїл, поправляючи каптур свого худі. Він виглядав так, наче Апокаліпсис заважав йому додивитися дуже важливий сон про білі хмаринки. — Чи ще подихаємо свіжим повітрям з ароматом паленої гуми та сусідського розпачу?

— Я не піду в цей підвал! — Беатріча вперлася підборами в асфальт. — Там пахне вогкою картоплею і минулим століттям. Моя леопардова шуба вбере цей запах, і мене не приймуть навіть у Чистилищі!

— Ой, подивіться на неї! — подала голос Валентина Петрівна, яка вже професійно закидала сумку на плече. — Шуба їй пахне! Там у підвалі вже і стільчики розставили, і «Корвалол» на розлив. А ти стій тут, світи рогами, поки тебе якийсь безпілотник за антену не прийме!

Саме в цей момент двері під’їзду вилетіли з таким гуркотом, наче звідти вирвався розлючений демон. Але це був не демон. На світ божий вискочив хлопець, який виглядав так, ніби його щойно дістали з морозилки і одразу вдарили струмом. Блідий, з натовпом нервових тиків на обличчі та в окулярах, які трималися на чесному слові.

Це був Артем. Або, як його знали в певних колах Пекла — Інкуб-невдаха.

— Мої ферми! — закричав він, не звертаючи уваги на людей. — Там же ефір! Там біткоїн росте, а напруга стрибає! Якщо блок живлення вилетить, я особисто піду здаватися в полон, бо життя без хешрейту — це не життя!

Беатріча вигнула брову. Вона впізнала цей специфічний запах сірки, змішаний із запахом перегрітого пластику та енергетика «Red Bull». 

— Артем? Ти що, серйозно? Ти — інкуб, істота, створена для спокуси, а ти... ти займаєшся криптовалютою?

Артем відсахнувся від неї, наче вона була податковою перевіркою. 

— Беатрічо? Тільки не ти! Тільки не жінки! У мене від вашої енергетики відеокарти відвалюються! — він нервово заправив пасмо жирного волосся за вухо. — Я живу в шістдесят шостій, прямо над тобою. Я вирахував: там ідеальна амплітуда для майнінгу. Але зараз... зараз там залишилося моє все! Шість "тисяча шістдесятих" і одна "тридцять вісімдесят"! Вони ж там самі в темноті!

— Артеме, заспокойся, — Самуїл поклав руку йому на плече, і хлопець на мить перестав здригатися. — Твоя техніка на шостому поверсі. Пряме влучання малоймовірне, а от серцевий напад від паніки — цілком.

— Ви не розумієте! — Артем майже плакав. — Там кожна секунда — це гроші! Як я буду купувати собі спокій від жінок, якщо в мене не буде крипти? Я ж для того і став айтишником, щоб мінімізувати контакти з вашим видом! А тут війна! Тут треба з людьми спілкуватися! В підвалі! Офлайн! Це ж пекло!

— Хлопче, ти шо, хворий? — Валентина Петрівна підійшла ближче, підозріло розглядаючи Артема. — Яка крипта? Які ферми? Ти шо, кролів у квартирі тримаєш? Сморід стоїть, мабуть, на весь під’їзд! Ану марш у підвал, там тебе швидко вилікують. У мене зять теж комп’ютерщиком був, поки на завод не пішов нормальні гайки крутити.

Артем подивився на Валентину Петрівну, потім на Беатрічу в леопарді, і в його очах прочитався такий жах, якого не викликала навіть сирена. Для інкуба-соціофоба бути замкненим у підвалі з двома домінантними жінками було гірше за будь-який обстріл.

— То що, Артеме? — Беатріча іронічно посміхнулася, поправляючи шпильку. — Спускаєшся з нами в абсурд чи йдеш рятувати свої залізяки на шостий поверх, ризикуючи стати частиною індустріального натюрморту?

Артем перекладав погляд з під’їзду на підвал. З одного боку — його «діти» з кулерами, з іншого — реальне життя з Валентиною Петрівною та її порадами про завод.

— Я... я краще постою на сходах, — прошепотів він. — На півдорозі. Між цифровим раєм і вашим підвальним пеклом.

— Ласкаво просимо в Суми, синку, — зітхнув Самуїл, підштовхуючи групу до входу в укриття. — Тут зараз всі на півдорозі. Головне — не переплутай біткоїн з талоном на гуманітарку.