1

Обожнюю Гелловін...

Це єдиний день у році, коли я можу бути собою. Не рахуючи Різдва, звісно.

Стою перед дзеркалом та милуюся собою. Ну що сказати? Гарний! Можна навіть сказати — диявольськи гарний!

Роги начищені та блищать, як головний казан у пеклі. Очі горять червоним вогнем — нехай заздрять і гадають, як у мене це виходить. А я всього лише не надів лінзи. Але про це нікому знати не треба.

Елегантно повертаюся навколо своєї осі на 360 градусів. Копитця дзвінко постукують по ламінату. Приємний звук! Як волання грішників в котлі. Але Ягуся знову лаятиме, що подряпав…

Пазури на руках спеціально місяць відрощував, не злічити, скільки рукавичок порвав. А вони не дешеві, між іншим. Зі шкіри єдинорога на замовлення чортами в ательє Пекла зшиті. Та і єдинороги ці, ще ті тварюки. Шкідливіші за білих Ангелів. Ні осідлати їх, ні запрягти. Тільки на шкіру й годяться. Ну ще сам ріг — корисна штука, кажуть. Але я таким не захоплююся…

Ще раз оглядаю себе з усіх боків. Усе ніби нічого, ось тільки хвіст… Облущений він якийсь. Але це і зрозуміло — місяцями в штанях його ховаю. Сонячного світла не бачить, максимум місячний, і то — раз на чотири тижні. Але повний місяць, то свято… тьху ти, Архангеле Гавриїле, роздери мене. Мало не випалив диявохульство.

Ну й що тепер із хвостом робити? По-хорошому, треба б кров білявої двадцятирічної незайманої прикласти. Тільки де її в цьому світі знайдеш? У такому похилому віці. Тут взагалі з ними проблеми, та ще й щоб блондинка… Важко зітхаю... Доведеться до новомодних штучок вдаватися.

Відкриваю ноутбук і замовляю шампунь для підвищення густоти та блиску шерсті. Заодно нові нашийники для Цербера прикуплю. Подарунок як би. У нього якраз на Гелловін день народження. І він такі штуки любить. Щоб із шипами й кованими деталями. Та обов’язково із черепами.

Трохи замислююся, вибираючи колір. Тогорічну помилку я не повторю! Тоді всі три голови посварилися. Не змогли визначитися, хто який вибере. А задум був гарний: червоний, жовтий і зелений. Там ще підсвічування відповідне було.

Тож цього разу всі три візьму однакового кольору!

Так. Ще братові подарунок треба. Може фарбу для пір’я йому подарувати? А то розпустить свої крила й буде ходити як павич-альбінос. Ніякої фантазії в хлопця. Кидаю в «кошик» 7 баночок: червону, помаранчеву, жовту, зелену, блакитну, синю і фіолетову. Головне, щоб нічого не запідозрив і порядок не переплутав. Ці ангели там у раю сидять на всьому готовенькому і від неробства тупіють.

Так, усе, ставлю галочки навпроти:

«Не передзвонювати для підтвердження замовлення».

«Оплата при отриманні».

«Доставляння за адресою одержувача»

І натискаю «Купити». Завтра все привезуть.

Радісно потираю руки. І Цербер буде задоволений, і пернатий братик буде виглядати відповідно своїм прихильностям.

Про всяк випадок кілька разів репетирую диявольський сміх. Щось виходить не дуже. Кваліфікацію втратив? Треба з’їсти яєць. 

Дзвінок телефону перериває моє лікування на дванадцятому. Не щасливе число… злякався б, якби міг.

— Вас турбують з інтернет-магазину: «Ми щасливі разом із вашими вихованцями»!

Охрініти назва. Цербера ще ніхто вихованцем не називав. Та і брат навряд чи зрадіє. Хоча… Він любить рольові ігри…

— Замовлення підтверджую… Оплачу карткою при отриманні. Що ще? — дратуюся. Усе ж на сайті зазначив, що їм ще треба?? Нафіга я галочки ставив?

— Вибачте, але з нашийниками невелика затримка вийшла. Тієї моделі, що ви замовили, у нас у наявності в такому кольорі тільки дві штуки. Можемо запропонувати третій трохи іншого відтінку.

— Ні! Мені потрібні три однакові. Абсолютно однакові! — виходжу із себе, різко смикаю рукою і ламаю пазур. Твою ж божественну літургію! Здається, цей смертний підписав собі вирок — світить йому робота на холодному обзвоні до кінця існування інтернету. І кільце йому в ніс!

Так, з менеджером я визначився. Точніше, з його долею на найближче тисячоліття. А з нашийниками що робити?

— Покопаймось у вашій базі, — кажу я, підключаючись віддалено до комп’ютера бідолахи. — Мені потрібно три, абсолютно однакові нашийники розміру XXXXL.

— Повторюю: в нас у такому кольорі тільки два!

— А ось ці, — віддалено тикаю курсором у клітинку, позначену як «Заброньовано». Розмір підходить. Колір… зійде…

— Вони заброньовані, ви ж бачите… Ой, а як ви це робите?

— Мовчки. Як заброньовані, так і розбронюємо.

— Але це постійний клієнт, точніше клієнтка. Вона щороку в нас робить замовлення. Три нашийники XXXXL. Й один котячий із дзвіночком.

— І написом БАЮН? — здогадуюся я. От сестричка Ягуся стерво… Випередила. Що ж робити? Замислююся.

— Ви ще там? — цікавиться менеджер через пару хвилин.

— Це ти — там, а я — тут, — звично огризаюся, продовжуючи гортати каталог на моніторі менеджера. — Ось! Ланцюг позолочений! Ланка — велика. Довжина — 5 метрів. Киньте в кошик Ягусі, я оплачу. А нашийники надішліть мені.

— Але так не можна! Клієнт буде незадоволений…

— Послухай, смертний. Гірше буде, якщо незадоволеним залишуся я. Чи мені прийти до тебе зі своїми песиками?

Взагалі-то, не дивлячись на наявність тільки одного тіла, чотирьох лап і хвоста, а також одного набору статевих органів (вибачте за пікантні подробиці), Цербер наполягає, щоб його вважали трьома особистостями та коли налакується компоту, що забродив, так і скаржиться один одному, що за паспортом він — собака. Один. Добре хоч із визначенням статі проблем немає. Зовсім…

Менеджер, мабуть, прикинувши, як виглядають собачки із шиєю XXXXL, майже миттєво погоджується з моєю пропозицією. Бідолаха порахував, що з Ягусею йому впоратися буде легше, ніж із трьома пекельними псами.

Наївний… Але це не моя проблема.

А після його зустрічі із сестричкою, взагалі проблеми не буде.

Добре, що совісті в мене як факту немає. Загризла б, зараза.