Збентеження Джеймса та звичний хаос
Поки Ельза роздавала вказівки, Джеймс вирішив трохи озирнутися і відійшов до затишного кутка гільдії. Там, біля вікна, тихо сиділа Люмін (яку в гільдії всі люблячи називали Люсі). Вона обережно розправляла стрічки для прикраси зали.
Джеймс, поправивши свою елегантну зачіску і надавши обличчю виразу, підійшов ближче.
- О, вітаю! - манерно вклонився він. — Я не міг не помітити... Ти неймовірно мила дівчина! А звідки ти прибула до цієї гільдії? З якогось далекого королівства?
Люмін з легкою хитрою і ніжною усмішкою подивилася на нього, хитнувши золотистим волоссям.
— Джеймсе, це я взагалі... Люмін. Ми ж учора разом вечеряли за одним столом! Ти мене не слухав?
Джеймс від несподіванки густо почервонів, спіткнувся на рівному місці і судорожно замахав руками.
— Що?! Люмін?! Ой, вибач-пробач! Я просто... я так задивився на всю цю магію довкола, що все переплутав!
Не встигла Люмин відповісти, як у центрі зали пролунав гуркіт. Нацу та Грей, які мали спокійно розвішувати святкові гірлянди, знову не поділили місце на драбинці!
— Чуєш, Ледишко, прибирай свої бурульки від моїх ліхтариків! - загарчав Нацу, обдаючи все навколо полум'ям.
— Заткнися, Голове! Ти зараз всю прикрасу спалиш! — гаркнув Ґрей, створюючи крижаний щит.
Дерев'яні столи знову полетіли в різні боки. Люмін лише важко зітхнула і прикрила обличчя долонею, а Джеймс з Мяутом злякано притиснулися до стіни, розуміючи, що підготовка до весілля точно не пройде тихо!