Вечірні клятви під зоряним небом
Шумний бенкет у «Хвісті Феї» поступово затихав, поступаючись місцем теплому сутінковому затишному вечору. Члени гільдії один за одним прощалися, а на просторому дерев'яному балконі другого поверху збиралися найближчі.
Ху Тао та Люсі стояли біля краю перила, зчеплять пальці і спостерігаючи, як над Магнолією спалахують перші розсипи яскравих зірок. Прохолодний вечірній вітерець м'яко розвивав золотисте волосся заклинальниці та темні пасма поетеси.
— Знаєш, Люсі... — тихо прошепотіла Ху Тао, уткнувшись підборіддям у її плече. — У Лі Юе кажуть, що якщо загадати бажання при першому мерехтінні зірок разом із тим, кого любиш, то навіть сама доля не зможе вас розлучити.
Люсі ніжно посміхнулася, накривши її долоню своєю:
— І що ж ти загадала, моя невгамовна?
— А я нічого не загадувала, — з любов'ю відповіла Ху Тао, підморгнувши їй своїм карим оком-зірочкою. — Думаю, все найкраще вже здійснилося. Ти поряд зі мною, а попереду у нас пишне весілля, величезний торт від Ельзи і... цілий світ, який ми будемо досліджувати разом.
Трохи віддалено від них, біля барної стійки, Міражанна дбайливо накидала на плечі Джессі теплу шаль. Джессі зніяковіло посміхнулася, а Джеймс і Мяут, розтягнувшись на м'якому диванчику неподалік, тихо сопіли після ситної вечері.
- Тобі не холодно, Джессі? — лагідно спитала Міра, притискаючись до неї ближче.
- З тобою... мені ніколи більше не буде холодно, - тихо і щиро зізналася Джессі, відчуваючи, як колишнє самотнє життя в Команді R остаточно розчиняється в минулому.
Всі знали: завтрашній день принесе новий клопіт, підготовку до торжества та неймовірні пригоди, але сьогодні в гільдії панували абсолютне щастя, спокій і всепоглинаюча любов.